Дотримання прав національних меншин в Україні
В рамках проекту «Подолання стереотипів та упереджень у сфері міжетнічних взаємин серед молоді» «Молодіжною Альтернативою», що здійснюється в рамках підтримки Фонду сприяння демократії посольства США в Україні, було проведено дослідження етнополітики на місцевому рівні.
В якості цільових регіонів було взято Одеський регіон, Крим – Севастопль і Симферополь, Закарпаття, Буковина.
Збірник «Дотримання прав національних меншин в Україні» складається з аналітичних звітів про регіони України, в яких компактно проживають національні меншини. Севастополь, Сімферополь, Одещина, Буковина та Закарпатська область неспроста стали об’єктами аналітичного дослідження на предмет дотримання у цих регіонах прав національних меншин, адже саме тут споконвіку компактно проживають росіяни, кримські татари, молдовани, румуни, угорці, роми, поляки, євреї, азербайджанці, корейці та багато інших національностей.
Автори статей з’ясовували, чи можна в Криму повноцінно спілкуватися державною мовою та навчатися нею, чи комфортно почувають себе росіяни, кримські татари, гагаузи та ін. національності, наскільки питання міжнаціональних конфліктів актуальні у середовищі кримчан, як влада підходить до розв’язання поточних проблем народностей півострову.
Споконвіку багатонаціональна Одещина гармонійно розвивається як багатонаціональних регіон та демонструє зразок взаємин українців, росіян, євреїв, грузин, вірмен, корейців та інших народів світу. Численні фестивалі, національні свята, виступи народних самодіяльних колективів — далеко не повний перелік багатокомпонентного життя регіону.
Молдовани, угорці, румуни та поляки комфортно почуваються на Західній Україні. Влада підтримує їх громадські ініціативи, суттєву підтримку надають також організації Польщі, Румунії, Молдавії та Угорщини співвітчизникам за кордоном: фінансують приватні навчальні заклади національними мовами, постачають літературу, проводять фестивалі, конкурси, виставки, організовують обмін студентів, які вивчають рідну мову.
Українська влада також не сидить склавши руки: розроблено ряд державних програм на підтримку національних громад, з державного бюджету фінансується видання шкільних підручників для національних меншин, проведення численних мистецьких заходів, дошкільне виховання. Важливо підкреслити, що українське суспільство функціонує як полікультурне утворення: так, за даними Міносвіти та на науки України, у галузі освіти не зафіксовано випадків міжнаціональних конфліктів.
Заслуговує на особливу увагу ситуація з ромським населенням Закарпаття: цей народ не має власної кодифікованої мови, що надзвичайно ускладнює процес навчання та виховання ромських дітей. Ромська громада має власні школи, проте роми спілкуються різними діалектами, що не сприяє порозумінню навіть у межах однієї нації, а також призводить до поступового вимирання мови. Потрібна невідкладна кодифікація ромської мови та її впровадження на державному рівні у школах, вузах, дитсадках.
Збірник буде цікавий всім, хто цікавиться питаннями, пов’язаними з життям та проблемами національних менших України, допоможе глибше осмислити основу, на якій ґрунтується багате і збалансоване життя країни, де кожен четвертий не є представником титульної нації.
