Співзалежні відносини аналогічні будь-яким іншим залежностям, наприклад, наркоманії. Чому наркомана дуже тяжко позбавити тяги до наркотика? Тому що, одна ін’єкція героїну за суб’єктивною шкалою задоволення дорівнює трьомстам одиницям, тоді як оргазм дає лише сорок одиниць. Коли їх ізолюють від наркотика, вони часто говорять: «Ви навіть і не уявляєте собі того кайфу, коли я коловся героїном». І тому, навіть через кілька років, як такі люди відходять від цієї залежності, вони все ще мріють про це, їм дуже легко зірватися. У співзалежних відносинах обидва партнери отримують такий кайф, якого не можна відчути в інших. Чому? Такі стосунки передбачають розчинення меж власної особистості і, при цьому, ми ніби зливаємося з іншою людиною, втрачаємо свою індивідуальність, відмінність. Наприклад, у відносинах зі зрілим чоловіком, жінкам кайфово втрачати своє «Я». При співзалежних відносинах партнер починає говорити не «Я» а «Ми». При нормальних стосунках люди знають, що вони є різні. Коли вони говорять «Ми», то ця відмінність між ними стирається. Якщо це відбувається, то ці окремі особистості не зберігаються, зникає особиста відповідальність. Говорячи «Я» а не «Ми» партнер бере на себе відповідальність у повному обсязі.
При співзалежних відносинах відбувається злиття двох індивідуальностей. І як наслідок, у кожного немає свого особистого. Нормальні стосунки – це коли партнер має якусь спільну сферу з іншим і окрему частину особистого життя, і знаючи про таке, інший не намагається контролювати її, і при цьому довіряє. Це і є здоровими відносинами.
Співзалежні відносини – це коли я не почуваю себе повноцінною 100%-вою особистістю і для цього мені не вистачає чогось. Традиційно кажуть, що не вистачає іншої половинки (50%) і тому її ніби потрібно знайти в іншій людині. Це дуже дивна і страшна ситуація. Чому? Тому що, якщо я так вважаю то починаю кожного партнера перевіряти чи підходить він, чи поєднуємося ми як два пазли. Це означає, що у мене є набір певних вимог до іншого і ряд іспитів, які дозволяють перевірити наскільки інша людина відповідає моїм домаганням. Навіть коли я знаходжу партнера, який відповідає моїм вимогам, то завжди є ймовірність того, що насправді то це може бути не зовсім моя половинка і ця частинка ще може зустрітися у майбутньому. У відносини ми вступаємо з певною фантазією про нашу половинку й інша людина може бути разом з нами лише тоді, якщо вона відповідає їй. Реально іншу особистість ми не лише не бачимо, а й не хочемо бачити. Ми намагаємося підігнати іншу людину під нашу фантазію. Відомий психолог Еріх Фромм називав це некрофілією (коли ми маємо певні стосунки, секс не з реальною людиною, а з нашою фантазією про неї). Відповідно, чим більше я відповідаю цій фантазії, тим я кращий, але маю менше свободи бути кимось іншим. Це ситуація, коли жінка або чоловік говорить «Коли ми зустрічалися він/вона був/була людиною моєї мрії, але після одруження виявилося, що це зовсім інша персона». Чому так стається? Причина проста: партнер просто втомився жити фантазією і починає проявляти ті речі, які виходять за її межі, які він сам створив. І, як тільки він/вона починає виходити за ці границі то відразу ж стає поганим. Ми намагаємося навмисно знайти цю фантазію, оскільки вона забезпечує зону нашого комфорту. Тобто, поки партнер відповідає нашій фантазії ми почуваємо себе у безпеці і нам не боляче, бо нам не пред’являється більше наших власних можливостей. Тому, у таких стосунках відсутній біль і в результаті розвиток. Співзалежність – це відносини без розвитку. У живих нормальних стосунках завжди присутній біль. Чому? Тому що, він вказує на ті місця, які потребують розвитку. Коли болить зуб ми знаємо, що з ним щось не так і цей біль вказує на те, що нам потрібно його лікувати. Якби ми не відчували цього, то зуб поступово руйнувався би, нам було б комфортно, але таким чином через деякий залишимося вже без нього. Співзалежні стосунки – це ніби безболісне руйнування зуба. Це відносини у яких ми не відчуваємо болі і тому, вони відмирають самі по собі.
Співзалежні відносини відрізняються від нормальних за такими ознаками:
Уникнення стосунків – це форма співзалежності, що проявляється у вигляді контрзалежності.
Фантазія про майбутнього партнера формується ще у дитинстві. Вона виникає із заморожених стосунків зі значимими людьми. Вперше фантазія формується у віці від 1 до 5-6 років, потім апробується та уточнюється в період від 12 до 21 року. У підлітковому віці, при формуванні певних стосунків, ми переносимо на реальне життя те, що було у нашому дитинстві. Це різні дитячі травми і стратегії поведінки. Таких травм може бути кілька. Наприклад, шизоїдна травма, яка пов’язана з тим, що у дитинстві мама нас доглядала, могла бути ідеальною, але вона нас не любила. І тому, люди з такою проблемою світ сприймають як абсолютно холодне, байдуже місце. Такі особистості закриваються у своєму внутрішньому світі. Проблемою цього є страх близьких відносин. Це намагання бути близько через якісь ритуали. Шизоїди – це люди, яким на перший погляд, ніби взагалі не потрібні ніякі стосунки, тому що, вони демонструють відсутність емоцій зовні, які киплять всередині. Як тільки вони починають зближуватися, тут же, це їх починає лякати і вони відразу ж відходять на дистанцію. Тому, стосунки з ними це завжди гойдалки. Це люди, які можуть переживати справжнє, міцне і тривале кохання, але на відстані. У минулому деякі люди кохали віками і присвячували одне одному вірші, листи, романи, і при цьому, реального фізичного контакту вони не мали. Така любов шизоїда. Це тип співзалежних відносин, які були просто непотрібні, оскільки вони вже існували віртуально. Зараз є маса людей, які мають віртуальні стосунки завдяки соціальним мережам. Це особи, які у своїх фантазіях мають якісь уявні відносини, в яких складається певна картина любові. Але найголовніше те, що це стосунки при яких один партнер не відчуває себе повноцінною особистістю без іншого, тому він обов’язково має бути присутнім.
Шизоїдна співзалежність частіше всього проявляється під виглядом контрзалежності. Такі особи демонструють уникнення близьких стосунків і тим самим прив’язують до себе партнера. Коли партнер проявляє інтерес, то шизоїд починає відходити на дистанцію. У даному випадку, партнер стає залежним і йде за шизоїдом, який контрзалежний. Як тільки він перестає за ним йти, то шизоїд, помітивши це, зупиняється, трохи чекає і повертається назад до залежного партнера, і починає вже сам йти за ним, а той у свою чергу перетворюється у контрзалежного.
Наприклад, травма мазохіста (не плутати із сексуальним мазохізмом) пов’язана з тим, що у дитинстві рідні просто душили батьківською любов’ю. Мама у дитинстві любила настільки, що дитина звикла до того, що на неї звертають увагу тоді, коли вона страждає. Тобто, мама любила тільки тоді, коли дитині було погано. У співзалежних відносинах це людина, яка страждає заради любові. Такі особи ніби провокують партнера, щоб той їм завдав якогось болю. Наприклад, коли партнер розриває стосунки, мазохіст, який спровокував це, відчуває страждання, і це для нього є кайф. При цьому, він демонстративно показує наскільки йому стало боляче. У партнера виникає почуття провини, він прив’я-зується до постраждалого і повертається назад. І той хто мучився, тепер стає мучителем. Образно, мазохіст зазвичай говорить так: «Якщо ти підеш я не витримаю цього і зроблю щось із собою». Уявімо собі ситуацію, коли між чоловіком і жінкою є певні стосунки. За якоїсь причини вона вирішила розірвати відносини і йде. Чоловік починає страждати. Через деякий час вона дізнається, що він спивається, опустився, його звільнили. У 90% випадків жінка приходить і починає його рятувати. Мазохісти – це особи, які взагалі не уявляють своїх стосунків без страждань. Вони знають, що на їх звертають увагу лише коли їм погано. Мазохісти страждають самі і своїми тортурами змушують мучитися інших. Це створює певну динаміку у житті і дає відчуття якогось процесу, про який можна розповісти друзям, знайомим тощо. Їм здається, що життя не пусте.
Як позбавитися співзалежних відносин? Вихід є лише один: ізоляція від джерела залежності. Після цього проходить період ломки, так же як і в наркомана. І лише потім з особою можна працювати у психотерапевтичному напрямку. Співзалежність є однією з перших причин розлучень і руйнування молодих сімей, їх стосунків. Щаслива сім’я – це коли у стосунках є біль, який вказує на ті місця, які потребують розвитку; коли обидва партнери ростуть і розвиваються; коли кожен сприймає себе як окрему цілісну особистість; коли у стосунках є просто прийняття.
Не в том беда, что мы не многих любим, – мы неспособны любить очень многих, наше сердце слишком узко (как говорит апостол Павел: «тесно в ваших сердцах» (2 Кор.6:12)). Но как мы плохо, нетерпеливо, неласково, неумно любим и тех, о которых говорим, что они нам дороги! Как нам надо задуматься над теми, кто нас окружает, и поставить себе вопрос: какова моя любовь к ним? В радость – или в тягость? Потому что бывает и так, что наша любовь может удушить человека, она для него не свобода, а рабство; человек стонет от того, что мы называем “любовью”, когда мы знаем лучше него, в чем его счастье, что ему нужно, где его радость, когда мы у него отнимаем всякую искорку свободы, творчества, потому что сами хотим управлять его жизнью так, чтобы ему “лучше” было...
Митрополит А. Сурожский
інтерн Молодіжної Альтернативи в Житомирі Троценко Андрій