Нещодавно мені довелося стати свідком такої розмови: старенька бабуся розповідала, як все життя працювала, трудилася для держави, а в старості змушена бідувати. З гіркотою у голосі вона жалілася, що її пенсії найчастіше вистачає лише на хліб. А таких бабусь в Україні мільйони. Мене хвилює глибока образа цих людей на державу. Я подумала, що у зовсім недалекому майбутньому ця проблема зачепить моїх близьких.
Як пояснити, що за кордоном такі ж бабусі та дідусі після виходу на пенсію можуть подорожувати та безбідно жити? Чому люди, які чесно прожили життя у нашій державі, на старості змушені виживати? Передчуваю вигуки багатьох читачів, які зауважать, що в усьому винна держава та депутати, які замість працювати протирають штани. Та насправді це хибна думка, і звинувачувати в усіх бідах лише державу неправильно. Робота, яку виконує державний апарат, надзвичайно копітка. При цьому мені подумалося: «А що б я зробила в першу чергу, якби була депутатом міської мади?» Відразу відповісти важко, проте зрозуміло, що в такому разі я б спрямувала всю свою енергію, всі можливості, знання та творчий потенціал на вирішення першочергових проблем. Безумовно, нерозумно вважати, що ставши депутатом і отримавши владу можеш розв’язати усіпроблеми відразу. У цьому нас переконує жорстка реальність.
Депутат міської ради — це людина, яка повинна відстоювати інтереси всіх жителів територіальної громади без жодних винятків та привілеїв. Якщо у депутата вибірковий підхід до жителів міста, він не потрібен громаді. Саме депутат є основною фігурою у місцевому самоврядуванні: він зосереджує можливості всіх гілок влади, господарських і підприємницьких структур у розв’язанні проблем територіальних громад, окремих мешканців краю. Повноваження та можливості депутата дуже широкі. Вони визначені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад». Депутат є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, а отже зобов’язаний захищати їх інтереси, беручи активну участь у роботі ради, постійних комісій та інших органів, до складу яких він входить, вносячи свої пропозиції до проектів документів, всебічно сприяти виконанню рішень, виконувати доручення ради чи голови ради. Для ефективної роботи депутат також може особисто писати листи, звернення, готувати запити до різних органів влади, керівників підприємств та установ. Депутат може проводити особисті прийоми, зустрічі з виборцями.
Творчий потенціал народного обранця може значно розширити сферу цих можливостей через налагодження співпраці з іншими депутатами у постійних комісіях ради, фракції та депутатській групі; а також через залучення однопартійців до підготовки проектів рішень ради; через залучення коллег-однопартійців на вищих рівнях. Депутат може ініціювати громадські слухання та широкі консультації з виборцями; вносити пропозиції до плану роботи ради та постійних комісій.
Якби я була депутатом, то запропонувала б програму соціального захисту дітей-сиріт. Після закінчення школи-інтернату багатьом із них ніде подітися. Навіть здобувши професію, вони не можуть працевлаштуватися та отримати житло. Хто, як не депутати, подбають про подальшу долю таких юнаків і дівчат. Також, на мою думку, органам місцевого самоврядування та виконавчої влади потрібно більше уваги приділяти реалізації соціальних програм. Народні делегати повинні турбуватися перш за все про створення робочих місць. Бо де є робота, там є прибуток і нормальне людське життя.
Ще однією важливою сферою діяльності є забезпечення надійного функціонування житлово-комунального господарства. Щоб люди не хвилювалися, чи буде у квартирі тепло взимку, чи тектиме вода з крана. Про це я побала б у першу чергу. Також особливої уваги потребують приховані проблеми краю — екологічні, медичні, лісового господарства. Всі вони мають глобальний вплив на життя людей, а наслідки їх ігнорування незворотні. Звісно, це проблеми не прості, і потребують енергії, знань та особистої участі, до того ж вони мають не регіональний, а й міждержавний характер.
Ще одна глобальна проблема, над якою мені хотілося б працювати і реалізувати свій суспільно-політичний та інтелектуальний потенціал — це утвердження у суспільстві законності і правопорядку. Аналіз звернень громадян та вивчення причин правопорушень засвідчують з одного боку низьку правову культуру громадян, а з іншого — правовий нігілізм, небажання хоча б щось робити. Якби до цієї проблеми активно підключився кожен особисто, дуже скоро ми б досягли значно кращого рівня дотримання законності в усіх сферах життя.
На моє глибоке переконання, депутати повинні берегти і зміцнювати заведені толерантні міжнаціональні відносини у нашому краї. Щоб представники кожної національності почували себе комфортно і не шукали кращої долі. Якби я була депутатом, то домоглася б заміни пропорційної системи виборів на змішану та створення двопалатного парламенту.
Звичайно, у діяльності органів місцевого самоврядування є чимало інших проблем, пов’язаних і з недосконалістю законодавства, і з відсутністю належного фінансування. Тому дуже важливо, щоб тепер, коли у Верховній Раді України ведеться законотворча діяльність, в тому числі і щодо удосконалення Конституції та інших законів, які безпосередньо регулюватимуть роботу рад та органів виконавчої влади, депутати усіх рівнів теж долучалися до їх обговорення.
На депутатській посаді я б не обійшла увагою проблеми з прибутковим податком громадян, хоч в Україні він найнижчий у світі. І якщо раніше цей податок залежав від заробленого, то з прийняттям єдиного податку він відчутно збільшився. Такий вид оподаткування потрібно ліквідувати і шукати інші шляхи наповнення бюджету. Забирання грошей у людей, які живуть на одну зарплату, аж ніяк не покращить ситуації у суспільстві і не підвищить рівень життя в країні.
Попри усе це ми повинні пам’ятати, що живемо у правовій державі (а наша держава прагне стати саме такою), а головним засобом регулювання громадського життя є право і закон. І серед сили-силенної законів є Конституція держави, яка захищає права людини на життя, свободу слова, друку, право працювати і відпочивати. На жаль, багато людей навіть не знають своїх прав і не дотримуються закону, тоді як знання власних прав, законів і обов’язків зміцнює відчуття власної гідності — одне з основних почуттів громадянина. Зміцнивши переконаність у власній гідності, людина не зможе бути рабом будь-чого: влади, людей, обставин. Тому як депутат я вважала б своїм основним обов’язком розвивати в людях ці почуття. І ще мені дуже хочеться, щоб усі посадовці найвищого рангу в першу чергу думали про державу, а не про власний добробут. І щоб влада і грошей не знищили їх як хороших людей.
Я вважаю, що люди прагнуть влади не тому, що є професіоналами, а тому що хочуть потримати у своїх руках гроші і погратися у смикання ниточок. Якби всі ми були професіоналами у тій сфері, в якій працюємо, то ніхто не мав би проблем. Професіонал і совість як одне ціле трапляються у владі так само часто як сніг у спекотному липні...
Тому у владі я перш за все намагалася б бути чесною з людьми, не обманювати їх. Якби я не змогла б комусь допомоги — то чесно сказала б про це. Таке ставлення до людей допомагає здобути їх прихильність і зміцню власний авторитет депутата. Друге правило народного оранця — це порядність. Якби більшість депутатів була порядною, не було б бійок у сесійний залі.
А найголовнішим чинником приходу у депутатський корпус повинно бути величезне бажання працювати. Бо дуже часто буває, що молодь та й люди старшого віку, потрапивши на той чи інший рівень, заспокоюються і перестають активно працювати... А дуже хочеться, щоб люди, які приходять в депутатський корпус, розуміли, що їх обрали для ще активнішої роботи, щоб з більшими повноваженнями вони могли продовжувати в першу чергу свою громадську діяльність, , а не сприяти розширенню чи поліпшенню власного бізнесу.
Отже, кожна людина повинна жити за своїм покликанням, а не займати крісла заради престижу чи грошей. І виборці повинні розуміти, за кого вони голосують, впевнитися у моральних та ділових якостях людини, яку вони планують зробити своїм представником. Депутат — це особа яка працює на народ, а не привілейована особистість, і якщо ми здолаємо цей стереотип, справи підуть на краще. Адже політична еліта складатиметься із політично свідомих і розумних людей, які знають, як працювати, куди йти і чого чекати.
Антонюк Ольга, студентка Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім.Т.Шевченка, спеціальність - англійська філологія, інтерн Кременецької районної державної адміністрації
Яким бути сучасному депутату читайте в книзі « Я депутат – мої дії»