Привіт, людино, ти читаєш моє статтю. Мене звуть Михайло, мені 22 роки і для когось я проблема, а для когось — надія. Зважаючи на те, що ці хтось різні, а я в обох випадках той самий, проблема полягає в них, а може й у тобі, любий мій читачу. У мені гармонійно поєднані вади і здобутки, про які знаю і знаю, у чому вони проявляються. Комусь я просто подобаюся чи ні, для них я молодець або нездара, веселий або сумний. Все залежить від того, що від мене потрібно. Те саме відбувається і з сучасною молоддю: чого ви від неї хочете, те й отримаєте. До речі, а ви знаєте, чого конкретно хочете від молоді? Якщо так, то складіть список, перечитайте його уважно і ознайомте з ним молодих людей. Так, так ознайомте. І не треба оцих фраз на зразок «вони самі мають знати», «коли ми були молоді, все було не так». Люди, ми всі пливемо в одному човні, який називається суспільством. Якщо ви вивчали фізику, то повинні знати такі слова, як взаємодія, дія, протидія. Озирніться, довкола все цвіте, проявляє ознаки життя та життєвої активності тоді як ви киснете у власному світі і мучите себе питаннями: сучасна молодь — це надія чи проблема? Сучасна молодь —це основа основ, початок та продовження всіх людських починань. Не тавруйте її наперед проблемами. Прислухайтеся до молодих, розумійте їх, підкажіть та порадьте. Напевно, легше сказати, що молодь — проблема сьогодення, ніж з нею попрацювати. До речі, моложих можна прирівняти до організму. Якщо за ним не слідкувати, не підтримувати в тонусі, не відпочивати, коли треба і як треба, то ми змушені будемо звертатися до лікаря. А де ж ти знайдеш лікаря у таких справах? Моя вам порада: не запускайте це все до критичного стану. Молодь, як серце — через неї проходять всі ініціативи. Зупинка в молодості рівнозначна смерті. Тож про яку надію ми можемо говорити якщо молоді не буде? Посміхніться і вам посміхнуться у відповідь.
Буричка Михайло, студент Львівського Національного Університету ім. Івана Франка, Національного Лісотехнічного Університету, інтерн Львівської міської ради
Необхідно об’єднатися
«Я втратив всі надії щодо майбутнього моєї країни, якщо сучасна молодь візьме кермо правління в свої руки, бо ця молодь незносна, невитримана, страшна», — сказав Гесіод. Цьому вислову вже майже три тисячі років, але він досі не втратив своєї актуальності. Як часто ми чуємо негативну критику на адресу молоді: покоління споживачів, не здатних створювати, ледарі, неуки тощо. Але чи дійсно ці звинувачення справедливі? Чи й справді сучасна молодь – це пропаще покоління? Я вважаю, що не треба чесати всіх під одну гребінку, бо Україна і досі надзвичайно багата талановитими, перспективними, кмітливими, мислячими хлопцями та дівчатами, але ці самородки необхідно знаходити, обробляти і лише після цього вони стануть справжніми діамантами, що своїм сяйвом освітять майбутнє нашої Батьківщини!
«Всі молоді люди здатні бути ідеалістами та змінювати світ на краще, якщо ми дамо їм шанс», — говорив Алан Хазей. Натомість молодь майже не отримує підтримки від влади, меценатів, громадських організацій, а часто навпаки — ці структури створюють додаткові перешкоди на шляху реалізації молодіжних ініціатив. Якщо ж допомога надається, то найчастіше як один із кроків PR-кампанії, коли спершу треба отримати вигоду, і вже потім рахуватися з молоддю, яку підтримали. Я мав достатній досвід співпраці з різними організаціями політичного і, скажімо, благодійного спрямування, і найважливіший висновок, який я зробив для себе — розраховуй тільки сам на себе.
«Молодість з її благородним ентузіазмом, з її смутним прагненням до чистого, справедливого, до громадської правди є однією з найвеличніших сил прогресу», — вважав М. Шелгунов
Тому дуже гірко бачити як, наприклад, найбільша дитяча кіностудія Європи упродовж років не може отримати власного приміщення, а кількість залів з ігровими автоматами росте, як гриби після дощу. Коли молодь змушена влаштовувати нелегальні музичні концерти десь у закинутих промислових приміщеннях, а релігійні секти відкрито проводять свої проповіді у Палацах культури, спорту та на стадіонах. Коли замість дитячих та спортивних майданчиків будуються автостоянки. Коли абсолютно відсутні безкоштовні спортивні секції чи творчі гуртки, проте все більше точок, що продають, так звані суміші для куріння, а пиво у магазинах коштує дешевше від мінеральної води. Закони, спрямовані на ліквідацію згаданих проблем, нівелюють діри у цих самих законах, помножені на корумпованість виконавчих органів влади. На мою думку, гріх звинувачувати молодь у надмірній пасивності, а ті, хто незважаючи на всі перепони, не опустив руки, а продовжує йти до своєї мети, заслуговує справжньої поваги.
«Молоді люди не знають, чого хочуть, проте повні рішучості цього домогтися», — говорив Ф.Фелліні. Насправді, молодь у розквіті сил не має достатніх знань та досвіду для реалізації себе як особистості в першу чергу, і я вважаю, що саме влада повинна дбати, щоб молоді люди обирали вірний шлях та приносили користь державі. Але що ми маємо насправді? Пропаганда модного стилю життя, до якого не входить бути розумним та здобувати освіту, в якому не престижно працювати за робітничими спеціальностями, в якому значна роль надається розвагам, та чомусь спорт до їх переліку не входить. Життєві цінності формуються лише у вигляді матеріальних речей: житло, машина, техніка тощо. Стираються такі поняття, як чесність, порядність, співчуття, повага, дружба, кохання. Натомість пропагуються користолюбство, злоба, пиха, обман, вільні статеві стосунки. Зрозуміло, що бездумним стадом керувати значно легше, ніж командою мислячих індивідів, та цей шлях розвитку сумління молоді веде у безодню, чому влада, замість того, щоб використовувати один з найвигідніших ресурсів у інтересах держави, сама його губить?
Сподіваюся, вищезазначених фактів досить, щоб з’ясувати питання, чи є сучасна молодь проблемою. Можна стверджувати, що молодь, — це в першу чергу потужний ресурс, і лише від старшого покоління, яке знаходиться при владі, залежить як він буде використаний!
Та чи є молодь надією? Поки що так, та ця іскра вже ледве жевріє, адже дуже важко бути надією нації, коли сам живеш без надії: без надії на стабільний прибуток, купівлю житла, можливість забезпечити необхідним власну родину! Чи не абсурд, що молода людина у 22 роки отримує вищу освіту, але не може влаштуватися на роботу, бо мінімальний вік претендента на вакансію — 25 років, при цьому необхідно мати щонайменше трирічний стаж роботи? Як можна здолати демографічну кризу, коли молоді в буквальному розумінні немає де жити? Адже при тому рівні заробітних плат, що спостерігається в Україні, не те що купити житло одразу, а навіть взяти його у кредит — непомірна ноша для більшості молодих громадян, зважаючи на здирницькі відсотки банків. Про який розвиток малого та середнього бізнесу можна казати, коли замість податкових канікул, як у розвинених країнах, молодий підприємець змушений втрачати величезні кошти та місяці часу тільки на оформлення паперів, і це навіть не враховуючи корумпованість чиновників? Нажаль, влада змінюється, проблеми залишаються невирішеними.
«Світом правлять молоді — коли зістаряться», — жартував Джордж Бернард Шоу
Цей вислів можна розуміти по-різному. Але я процитував його у такому контексті: при владі досі стоять лідери, що розпочали свію політичну кар’єру ще за часів Радянського Союзу. З тих пір вже багато води утекло, і світ живе та дише за іншими принципами та законами, яких, як показує практика, старшому поколінню можновладців зрозуміти і прийняти не вдається. Я вважаю, що настав час зміни поколінь, і все більше молодих лідерів необхідно залучати до різних гілок влади всіх рівнів.
Підсумовуючи свої роздуми, хочу підкреслити, що молодь — не проблема, це майбутнє, яке не може бути проблемою? Українці завжди були нацією оптимістів, тому я вірю що нашу державу чекає прекрасне майбутнє, і саме сучасна молодь стане його гарантом. А для цього сучасна влада вже зараз повинна співпрацювати з молоддю, виховувати дітей, які б розуміли, що саме вони є надією нації. Для цього треба опиратися на такі фундаментальні речі, як спорт, культура, освіта, підтримка молодих родин, малого та середнього бізнесу, виховання духу патріотизму та відданості Батьківщині. І підтримка повинна полягати не у красивих рекламних роликах, а у реальних справах: будувати більше спортивних майданчиків та стадіонів, фінансувати спортивні секції та творчі або технічні гуртки, молодіжне житло повинно стати реально доступним, а у владі достатню кількість посад необхідно віддати менеджерам нової формації.
«У будь-якій країні молоде покоління – завжди іноземці», — резюмувала Ганна Сталь
Конфлікт поколінь існував, існує та буде існувати завжди, але я вважаю, що громадянам усіх вікових груп необхідно об’єднувати зусилля для досягнення єдиної мета – світлого та багатого майбутнього України! Виправдати покладені сподівання ми — молоді лідери та спеціалісти, зможемо лише за підтримки старшого покоління, і тоді наш юнацький запальний ентузіазм помножений на багатий досвід дасть надзвичайно позитивний результат!
Лола Дмитро, студент Науково-дослідного автономного національного гірничого університету, спеціальність – проектування та розробка комп’ютерних систем автоматизованого управління та програмного забезпечення для мікропроцесорної техніки, інтерн комісії з питань освіти, культури та туризму, фізкультури, спорту, сім’ї та молоді Дніпропетровської міської ради
Інші роздуми молоді про місце молоді в суспільстві читайте в книзі «Сучасна молодь – проблема чи надія»