Молодіжна альтернатива

Запропонована для обговорення Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (надалі Концепція) є актуальною і з огляду на внутрішні чинники розвитку країни, і з огляду на європейські, ширше – світові тенденції в сфері освіти.

Задекларована мета розробки концепції тому є підтвердженням: «/…/з метою реалізації державної політики, спрямованої на формування сприятливого середовища для становлення в Україні громадянського суспільства, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина». Відтак ключовими акцентами є концепти «становлення в Україні громадянського суспільства» та «європейські стандарти забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина». Цілком очевидно, що ці два концепти взаємозалежні. А зауважені у вступному розділі Концепції міжнародні документи, які ратифіковані Україною, зокрема Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначають парадигму становлення громадянської освіти в країні.

Однак до запропонованого переліку документів варто було б додати один з ключових – Хартію Ради Європи про Освіту для демократичного громадянства та освіту в сфері прав людини (надалі Хартія) (Рекомендація CM/Rec(2010)7, затверджена Комітетом міністрів Ради Європи 11 травня 2010 року та пояснювальний меморандум).

Як посутні позитиви запропонованої Концепції варто відзначити, перш за все, актуалізацію на державному рівні самої проблеми громадянської освіти в країні та спроба пошуку змісту й механізмів впровадження. Окрім того, Концепція заявляє й про намір поєднувати міжнародні стандарти і принципи, напрацювання вітчизняних науковців та методику впровадження громадянської освіти в шкільну практику. І це також важливо. Адже впродовж останніх 20 років в Україні напрацьовано значний досвід з впровадження різних форм освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини.

На нашу думку, варто продовжити і посилити роботу з вироблення моделі громадянської освіти в Україні, яка б корелювалася з міжнародними документами, зокрема Ради Європи, які Україна ратифікувала, та враховувала національну специфіку, традицію й практику.

Важливою також, на нашу думку, є спроба формування понятійного апарату в просторі громадянської освіти на загальнонаціональному та офіційному рівні. Адже відсутність такого унормування дотепер є посутньо перешкодою як методології, так і практики реалізації стратегії освіти для демократичного громадянства.

Однак, посутніми недоліками обговорюваної Концепції є передовсім розмежування поняття «освіти» і «виховання». Таке розмежування справляє враження: або наслідування радянської ідеологічної системи державного виховання, або наслідування неадекватного перекладу документів Ради Європи російською мовою, зокрема згадуваної Хартії. Адже в міжнародних документах традиційно вживається поняття «Education» (Education for Democratic Citizenship and Human Rights Education). Як відомо, поняття «Education» має конотацію «освіта, навчання, виховання, підготовка, освіченість, вихованість», і поєднує в собі освітній і виховний процес. На нашу думку, доречним та актуальним є використання в українському варіанті та в українській практиці саме поняття освіти: а) в Концепції йдеться про систему освіти як складову суспільства, держави, а не приватної сфери; б) освіта для демократичного громадянства акцентує увагу саме на освітній складовій, а отже на знаннях та компетенціях, які має отримати вчитель, а відтак і учень (в Концепції в розділі VI. ст. 14-15); в) саме освіта відповідає тому результату, який визначає Концепція: «Оволодіння системою знань сприяє формуванню світоглядних орієнтацій особистості, виробленню власної філософії життєдіяльності, її самоідентифікації та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя.» (С.17)

Ще як значний недолік варто відзначити відсутність цілісного стратегічного бачення громадянської освіти у системі освіти України, взаємодії формальної та неформальної освіти. Ключовий акцент зроблено на шкільній освіті та запропоновано чотири форми впровадження системи знань про людину і суспільство (С.17) . Натомість доволі невмотивовано залучено до Інститутів, що здійснюють громадянську освіту та виховання (Розділ ІV) сім’ю, церкву, політичні партії та громадські організації, а також «Виконувати завдання громадянської освіти та просвіти мають також засоби масової інформації, пропагуючи ідеї громадянськості, публікуючи відповідні матеріали, випускаючи навчальні теле- та радіопередачі» (С.11). Вважаємо доречним у цьому контексті наголосити, що пропагандистську роль ЗМІ в демократичному суспільстві виконувати не може і не мусить. А публікація навчальних теле- та радіопередач – прерогатива суспільного мовлення, яке в Україні так і сформувалося.

Концепція зауважує на потребі підготовки кадрів щодо здійснення громадянської освіти (Розділ VII, С. 20-21). Однак чіткої позиції щодо наскрізної підготовки викладачів та вчителів в системі «світоглядних орієнтацій особистості», про що йшлося вище, немає. Уже в наступному розділі VIIІ пропонуються шляхи реалізації Концепції, і підготовка вчителів через систему Інститутів підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів. Однак система вищої освіти, яка працює з молоддю, майбутніми викладачами, вчителями, авторами підручників, викладачами позашкільної роботи, представниками громадських організацій, ніби оминається. І це в ситуації тотального скорочення годин та практико-зорієнтованого навчання. (Для прикладу, дисципліни «Цивільного захисту» та «Охорони праці» є обов’язковими для ОКР магістр за напрямом підготовки «Філологія». Натомість, дисципліни, яка б сприяла формуванню «світоглядних орієнтацій особистості» відсутні).

Компонент неформально освіти ситуативно згадується в Концепції (С.10), однак належного місця в загальній системі громадянської освіти, так само як і компонент формальної позашкільної освіти, не знаходить.

Насамкінець, одним з посутніх недоліків є смислова плутанина і в поняттях, і в їхньому вживанні. Це стосується і тексту Концепції, і Додатку. Понятійного апарату.

Текст Концепції рясніє невмотивовано вжитими поняттями як то «громадянська мужність» (С.4), або гаслами: «Громадянська освіта та виховання має стимулювати також розвиток планетарної свідомості» (С. 18).

Щодо понятійного апарату, то запропоновані визначення, зокрема «громадянська освіта» потребують доопрацювання та узгодження з документами Ради Європи (згаданої Хартії), де такі визначення сформульовані.

Висновок:

1. Запропонована Концепція є актуальним кроком в контексті системних реформ освіти в Україні, а її ефективне впровадження може стати основою формування стратегії розвитку освіти в Україні.
2. Варто продовжити і посилити роботу з вироблення моделі громадянської освіти в Україні, яка б корелювалася з міжнародними документами, зокрема Ради Європи, які Україна ратифікувала, та практиками, а також враховувала національну специфіку, традицію й досвід.
3. Подальша робота над текстом Концепції та виробленням кроків щодо її впровадження може і мусить стати чинником, який сприятиме скоординованості теоретичних та практичних напрацювань академічних інституцій, формальних навчальних закладів різного рівня і неформальних навчальних установ та громадських організацій, які працюють в сфері освіти.
4. Концепція громадянської освіти, декларуючи досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина, мусить стати складовою концепції освіти впродовж життя (освіта вчителів - вчителів вчителів – учнів – сім’ї), що сприятиме формуванню демократичної свідомості і культури в українському суспільстві.
5. Концепція потребує посутнього скорочення тексту, більш сконденсованого викладу, особливо у вступній частині, глибокого перегляду методологічних засад і підходів, чіткішої артикуляції стратегічного бачення, а не конкретних практик методів навчання.
6. Варто не розмежовувати поняття «освіти» й «виховання», а прийняти єдине поняття «громадянська освіти». Від цього цілісність Концепції лише виграє.
7. Варто посутньо переглянути визначення понять, узгоджуючи ці визначення з міжнародними документами, та прийняти їх як норму для всіх.

Автор: Чекмишева Радослава, координатор проектів Фонду "Європа ХХІ"