Скільки коштує органам влади право знати
До Міжнародного дня Права знати експерти «Центру Політичних Студій та Аналітики» вирішили перевірити рівень забезпечення органами влади права знати для українців в період з січня по вересень 2012 року.
Для цього було розіслано тематичні інформаційні запити до 25 міських рад міст обласного значення, 25 обласних державних адміністрацій та 76 центральних органів влади. Зміст питань полягав у тому, щоб з’ясувати:
- чи існують прецеденти несення відповідальності органами влади за неналежне виконання Закону «Про доступ до публічної інформації»?
- чи є в органів влади можливість надавати відповіді на інформаційні запити на належному рівні?
- чи користуються українці своїм правом знати?
Для дослідження використовувались дані отримані у відповідь на інформаційні запити. На жаль, не всі органи влади відповіли на всі поставлені питання, а деякі проігнорували запити взагалі. Однак, ми отримали достатню кількість відповідей на кожне з питань, щоб оцінити стан доступу до публічної інформації в Україні.
Існування прецедентів відповідальності чиновників за порушення закону дало відповідь відразу на два питання: чи є механізм впливу на дотримання чиновниками норм закону і чи готові громадяни захищати свої порушені права.
Лише до 18% органів місцевої влади та 23% ЦОВ надходили судові позови через неналежне виконання ЗУ «Про доступ до публічної інформації» в період від початку до вересня 2012 року. Суд відмовив у задоволенні половини позовів до органів місцевої влади та кожного четвертого позову до центральних органів влади.
Щодо приписів прокуратури, то на неналежне виконання Закону про Доступ вони виносились лише по відношенню до міських рад, а до ЦОВ та ОДА, які надали відповідь на це питання, приписи не виносились. Крім того, не було жодного випадку стягнення штрафів з чиновників за порушення Закону про Доступ.
На забезпечення роботи підрозділу, який відповідає за доступ до публічної інформації, у 2012 році гроші виділяються лише деякими державним адміністраціям, серед яких: КМДА, Вінницька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Сумська та Харківська ОДА, а це лише 16% органів місцевої влади. В той же час, серед центральних органів влади виділяють окремі кошти на забезпечення роботи підрозділу 13%.
Протягом цього року до органів влади надійшли тисячі запитів на інформацію всіма можливими способами зв’язку. Статистичні дані вказують на те, що найзручнішим для українців є надсилання інформаційних запитів звичайною поштою, однак не менш популярним є використання електронної пошти. При цьому, дуже маленький відсоток людей використовує телефон чи факс для отримання публічної інформації.
Насамкінець, серед українців досі немає чіткого розуміння різниці між зверненнями громадян та інформаційними запитами. Важливість цього питання зумовлена тим, що ці два способи комунікації між громадянами та владою регулюються двома різними законами, а отже і процедура отримання відповідей відрізняється. Однак, тут варто зазначити, що інколи самі чиновники не до кінця розуміють цю різницю і свідомо або не свідомо порушують закон, класифікуючи інформаційні запити як звернення.
Такі висновки про забезпечення права знати в Україні були зроблені експертами «Центру Політичних Студій та Аналітики».
