Інститути місцевого самоврядування на Закарпатті

Тематика: «Інститути місцевого самоврядування у твоєму місті – Чому тобі це не байдуже»

Назва: Інститути місцевого самоврядування на Закарпатті

Автор: Дебич Адріана

Повені на Закарпатті – результат недосконалого адміністративно-правового регулювання лісокористування.

На мою думку найбільш актуальною проблемою у моєму регіоні – Закарпатті є повені, їх наслідки та способи захисту від них, які останнім часом проявляються все частіше і масштабніше. Катастрофічні повені на Закарпатті є однією з найважливіших проблем в Україні. Вони перетворюються у звичні повідомлення про кількість постраждалих і про чималі суми державних коштів, спрямованих на подолання наслідків стихії.

З юридичного погляду стихійне лихо – це небезпечні природні явища і процеси (землетруси, повені, засухи, селі, урагани тощо), які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об’єкти економіки та довкілля. Характерними рисами стихійних лих є їхня непередбачливість і неможливість, як правило, своєчасно попередити. Серед підстав, які визначають повені на Закарпатті стихійним лихом, найчастіше визначають надмірну кількість води у ґрунтовій товщі, коли випадає найбільша кількість опадів. Крім того, певна увага приділяється підвищенню температури повітря, яке спостерігається насамперед у зимові місяці. За останні 100 років температура повітря у січні на півночі України збільшилася приблизно на 2 °С, на півдні – на 1,5 °С. Проте зазначені природні підстави виникнення повеней на Закарпатті сьогодні ставлять під сумнів. Дедалі більшого поширення набуває думка про незаконну порубку лісу на Заході України, що й призводить до повеней.

Ліси на території України розташовані нерівномірно. Найбільш залісненим регіоном нашої держави є Карпати. І саме тут вони мають надзвичайно важливе значення, бо вбирають величезну частку води і тим самим рятують довкілля від повеней, а також захищають гірські ґрунти від ерозії.

Своїми деревинними, рекреаційними ресурсами Карпати завжди приваблювали туристів. Незважаючи на масивну нормативно-правову базу діяльності Державного комітету лісового господарства України, для нашої держави характерне інтенсивне використання зеленого багатства, масове вирубування дерев. Не секрет, що управління лісового господарства визначає місця рубок та видає лісорубні квитки. Проте деяка кількість кругляку, який потрапляє на деревообробні підприємства, не відповідає виданим дозволам. Отже,  висновок: значна частина лісу вирубується та переробляється незаконно. Спритні підприємці ведуть формальну бухгалтерію, користуються фіктивною документацією та вирубують ліс. Тому десятки тисяч кубів без перешкод переправляються в південні й східні області держави та до АР Крим, де ліс на сьогодні має найбільший попит.

Закарпаття завжди пишалося своїм лісом. Та його огульно вирубують.  І ось яскраві факти. У Буштині вирубування лісів стала системним. Тут зрубують дуби, яким понад 100 років. Чи йдеться тут про санітарне вирубування лісів?? Буштино — мальовниче селище Тячівщини, розташоване в Марамороській котловині, що омивається двома ріками — Тереблею та Тисою. Вдале розташування селища завжди приваблювало гостей та туристів, Буштино — крайнє селище на Тячівщині, розташоване за 6 км від райцентру, і є початковим пунктом Тереблянської долини. Через Буштино проходять залізниця та автотраса міжнародного значення. Колись у Буштині був власний зоопарк з унікальним музеєм, на тій самій території був чудовий парк у рекреаційній зоні. А восени щорічно проводилося місцеве свято — День лісоруба. Не випадково Буштино неофіційно вважалося кращим селищем Карпатського краю. А дуби, що ростуть в урочищах, мають сторічну історію. Та сторічна історія дубів не заважає комусь огульно вирубувати ліс. Санкціоновано, а інколи несанкціоновано вирубування дубів у урочищах стало системним. То стихійно, то за рахунок погашення заборгованості з виплати зарплатні, а то й просто не зрозуміло і не відомо, під чиїм патронатом. Вирубування дубів продовжується. Неодноразово порушувалося питання і відбувалися погоджувальні листування з адміністрацією Карпатського біосферного заповідника про включення до біосферного заповідника ділянки унікального дубового лісу, що знаходиться в урочищах на околиці селища Буштино. Але позитивних зрушень наразі не відбулося.

Тячівська районна громадська організація «Летище» зазначає,що наприкінці листопада 2011 року, що до ініціативної групи та громадської організації «Летище» надійшов сигнал, що вже три дні вирубують дуби в урочищі Мочарка. Того ж дня про факт вирубування поінформували депутатський корпус селищної ради. 1 грудня депутати селищної ради, представники ініціативної групи та громадської організації «Летище» виїхали на місце ймовірного вирубування дубів, що ж було побачено? Так, відбувалося вирубування дубів-легенд, вік яких сягає понад сторіччя. Кидалося в очі, що всі без виключення зрубані дуби були найбільшими і не ураженими. Про санітарне вирубування не могло бути й мови. Здивував і той факт, що, побачивши нас, «лісоруби» терміново закінчили роботу і…ретирувалися. Опісля вирубування в урочищі більше не здійснювалося. Депутати провели облік зрубаних і вивезених дубів. Встановлено, що зрубано 41 дуб, а при замірах зрізу встановлено, що в середньому в кожному дубі було до 2,5 м3 деревини. 41 дуб або понад 100 м3 дуба зникли в невідомому напрямку. 15 грудня відбулася чергова сесія селищної ради за присутності представників ініціативної групи та громадської організації «Летище», які запропонували внести на сесію розгляд питання стосовно санкціонованості вирубування дубів у урочищі Мочарка та можливості розміщення в урочищі Летище на площі 5 га районного сміттєзвалища й будівництва сміттєпереробного заводу. Як з’ясувалося, ніхто з депутатів (за виключенням одного) не бачив жодних дозвільних документів на вирубування. І нібито існують документи на вирубування 70 чи 80 кубів. Питання залишилося відкритим, але пообіцяли, що обов’язково з’ясують санкціонованість вирубування. З цього питання досі «тиша». Стосовно можливості розміщення в урочищі Летище на 5 га площі регіонального районного сміттєзвалища з подальшим будівництвом сміттєпереробного заводу (згідно з розпорядженням голови Тячівської РДА), то селищний голова запевнив, що такого не буде ніколи. Гаразд! Але вже за кілька днів після сесії на адресу громадської організації «Летище» надійшов лист-відповідь від райдержадміністрації, в якому зазначалося, що виготовлення та погодження документації на земельну ділянку за межами населеного пункту Буштино в урочищі Летище площею 5 га для розміщення сміттєзвалища та будівництва сміттєпереробного заводу перебуває на стадії завершення. Тоді як розуміти невиконання Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно з яким на зібранні громади селища Буштино, що відбулося 3 березня 2011 року, було одноголосно проголосовано про заборону виділення земель та будівництва сміттєпереробного заводу. [rionews.com.ua, 13.01.2012]

Звичайно правопорушення і злочини перш за все є наслідком неефективної діяльності Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету лісового господарства України та Органів Місцевого Самоврядування, які наділені відповідними повноваженнями. Основним шляхом викорінення зазначеної проблеми – вирубки лісів  є спільна систематична та широкомасштабна діяльність лісоохоронних і правоохоронних працівників. Окрім того, слід відзначити, що за незаконну вирубку лісу передбачається юридична відповідальність, але зважаючи на те, що суди не завжди приймають об’єктивні рішення зазначене не є перешкодою для вчинення лісових правопорушень і злочинів.

Отже, з вище зазначеного випливає , що основною причиною із за чого виникає вище зазначена проблема це місцева влада, яка не виконує свої повноваження, оскільки вони бачать, що проблема  з вирубкою лісу загострюється і потім відображається на повенях, і свідомо не вирішують цю проблему.

Так, 14 років тому у Закарпатському селі Теребля знесло водою бетонний міст. Річка ділить село надвоє. Жителі села вже стільки часу чекають на новий міст, що навчилися долати річку вбрід. Коли не має дощів – її можна перейти вбрід., але коли води багато – завдання уже складніше. Адже мостів тут немає. І тоді магазини, школа та лікарня стають для мешканців недосяжними. У Тереблянській сільській раді таких коштів немає. Неодноразово зверталися в районну та обласну раду, але кожного разу одне і те ж- проект не попав у фінансування.  Якщо місцева влада не спроможна спорудити дамби за браком коштів, за їхніми словами, то що ж тоді говорити про спорудження бетонних мостів, а тим більше про вжиття заходів щодо незаконної вирубки лісу.        [podrobnosti.ua/podrobnosti/2011/06/09/774457]

Я вважаю, що на Закарпатті потрібно не тільки проектувати, а й встановлювати польдери так, як в Нідерландах, ФРН, Данії, Угорщині та інших країнах, польдер – це  одамбована територія зі шлюзами, захищатиме села від паводків. У Нідерландах, ФРН, Данії і США польдерами називають осушені, освоєні і захищені від затоплення ділянки низовин,- продовжує. Згіднопроекту, наш польдер - це одамбована територія зі шлюзами, що має на меті збити натиск води під час можливого паводка. Він "спрямований" проти норовистих Тиси і Боржави. Як тільки річки почнуть виходити за межі допустимого, відкриватимуться шлюзи, і вода заповнюватиме акумулюючу ємність - польдер. Завдяки цьому рівень води у Тисі може зменшитися на 40 сантиметрів. А через деякий час, коли річка утихомириться, шлюзи відкриваються знову, і вода повертається у ту ж Тису...Наш перший польдер займе 1700 гектарів і розрахований на 45 мільйонів кубометрів води, продовжує Р.Федів. Його землі цілком придатні для господарського використання. Тим паче, що ці акумулюючі ємності, як правило, не заповнюються роками. Наприклад, в Угорщині аналогічний об'єкт здали ще два роки тому, але й досі не використовували. До речі, після спуску води у польдері залишається річковий намул - цінне органічне добриво.["УКРІНФОРМ"]

Нині, оцінюючи місцеве самоврядування в організаційно-управлінському й функціональному аспектах, змушені констатувати, що існують лише формальні підстави для характеристики влади на місцевому рівні як самоврядної (вибори представницьких органів, місцеві референдуми), в країні, насправді, високий рівень відчуження особи від влади. Органи і посадові особи місцевого самоврядування часто діють не стільки відповідно до потреб громади, скільки за вказівками керівництва центральних та місцевих органів виконавчої влади. Вирішення питань місцевого значення здійснюється, переважно за залишковим принципом, без урахування інтересів населення, досить часто в авторитарному режимі. Значною мірою це пояснюється тим, що система місцевого самоврядування в Україні сформувалася на основі радянської системи, від якої отримала у спадок жорстку централізовану вертикальну структуру, методи «ручного керування» і патерналістські традиції стосовно населення. Демократизація суспільства, спроби переходу від прямого адміністрування до самоорганізації та самоврядування виявили значні недоліки існуючої системи управління, її неефективність у нових соціальних умовах. Система органів місцевого самоврядування в Україні не відповідає європейським стандартам, оскільки залишається неефективною, схильною до корупції, внутрішньо суперечливою і надмірно централізованою, закритою від територіальних громад, громіздкою і відірваною від потреб простої людини. Підтвердженням такого висновку є опублікований у вересні 2009 р. світовий рейтинг конкурентоспроможності країн Всесвітнього економічного форуму. Серед 133 країн Україна посідає 82-ге місце, а окремо, за якістю інституціонального середовища, — 120-те місце. Інституційна структура місцевого самоврядування буде життєздатною й ефективною лише у тому разі, коли вона буде створена на основі використання природного потенціалу самоорганізації населення. Для удосконалення системно-структурної організації місцевого самоврядування, насамперед, необхідна реформа в ієрархії інститутів, розмежування функцій органів і посадових осіб. Окремі сфери суспільних відносин необхідно взагалі вивести з-під юрисдикції органів публічної влади місцевого рівня, — регуляторами мають стати переважно економічні важелі чи соціальні орієнтири, стандарти. Істотно повинні змінитись розпорядчі та контрольно-наглядові владні функції — через посилення відповідальності, чіткий розподіл повноважень як по вертикалі, так і горизонталі, ефективну взаємодію підсистем публічної влади та інститутів громадянського суспільства. Населення повинно отримати дієвий і доступний механізм контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Проблем багато, і на  мою думку для зменшення повеней та їх причин на Закарпатті органам місцевого самоврядування потрібно зробити наступне:

 

  1. посилити відповідальність посадових осіб, у повноваження яких входить охорона;
  2. раціональне використання та відтворення лісів;
  3. переглянути усю нормативно-правову базу діяльності лісоохоронних органів державного управління з метою виявлення та усунення дублюючих функцій;
  4. спорудження дамб, та польдерів особливо поблизу річок в яких рівень річок регулярно піднімається;
  5. спорудити необхідні мости та провести ремонтні роботи тих мостів які є у наявності
  6. здійснити гармонізацію національного лісоохоронного законодавства з міжнародними принципами сталого розвитку та управління лісами.

 

Таким чином, недоліки адміністративно-правового регулювання лісокористування, я вважаю, можна усунути завдяки удосконаленню нормативно-правової бази діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі використання, охорони та відновлення лісів, також спорудження різних протипаводкових споруд.. Безсистемність і суперечливість чинного законодавства є серйозною перешкодою для подальшого розвитку місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства.

Збережемо Закарпаття — край лісів і долин, гірських рік і мінеральних вод, край краси, рекреації та екології.

Читати інші роботи

 

Відео

English version