Там де напоєна джерельними соками земля

Головна статті
Там де напоєна джерельними соками земля
Great Cherkasy
Всі сторінки

 

Тематика: « Від Магдебурга до твого міста: очима тих, хто небайдужий»

Наваз: Там де напоєна джерельними соками земля

Автор: Мазур Марини Олександрівни

 

« Там де напоєна джерельними соками землі

й теплим сонячним промінням, дніпрова

течія виривається у блакитний  безмір

рукотворного Кременчуцького моря.

Над смарагдово-синім прибережним

привіллям легко й граціозно

здіймаються білокам’яні споруди

міста Черкаси».

В.І Грибенко

Славетні Черкаси. Місто, яке знаходиться у серці України, яке, хоч і не велике, проте затишне, приємне, а головне рідне для  286 037 тисяч черкащан. Дивно, що Черкаси не такі відомі як інші міста України, проте це не означає, що історія мого міста не така цікава і захоплююча.


Перша згадка про Черкаси в історичних відомостях належить 1286 р. Отже, ця дата сьогодні є відправною в історії міста, яке нараховує вже майже 735 років. А згадки датовані 1305 роком, вже говорять про Черкаси як про сформоване місто (його вміщено в одному переліку з Києвом, Каневом,Житомиром).
А от у 1394 році, Черкаси вже були укріплені мостом на південних рубежах Київської землі. Згодом край став частиною давньоруської держави, своєрідним форпостом на шляху войовничих кочівників, які здійснювали набіги з південних степів на ці слов'янські землі.
З ХV ст. Черкаси стають центром Черкаського староства. Тут постійно перебував староста, тобто намісник великого литовського князя, а після 1569 року –  вже польського короля.

1 липня 1569 року відбулося підписання Люблінської унії, згідно якої Україну, а отже і місто Черкаси, було передано зі складу Великого князівства Литовського до Польської корони. Розпочалася польська колонізація краю. Першим черкаським старостою був Остафій Дашкевич, потім Василь  Тишкевич. Проте найбільш відомим є староста Дмитро Вишневецький (Байда), що прославився своїми походами проти турків та татар.

У роки Богдана Хмельницького Черкаський козацький полк набув значення адміністративно-територіальної одиниці. Він був одним з найчисленніших і найбоєздатніших, брав участь в усіх важливих битвах козацького війська Богдана Хмельницького. Звідси, із замку колишньої резиденції Вишневецьких, 8 червня 1648 року Богдан Хмельницький звернувся до російського уряду про бажання возз'єднання з Росією. Текст цього листа викарбовано на гранітній стелі при вході до сучасного скверу Хмельницького.

Згідно з законом „Про вільні королівські міста у Речі Посполитій ” від 18 квітня 1791 року, магдебурзькі привілеї Черкаси  отримали 10  листопада 1791р. (хоча існує версія, що ці  привілеї місто мало раніше). За влучним висловом відомого історика В. Антоновича, цей закон спізнився аж на два століття, під кінець ХVІІІ віку міг дати для Речі Посполитої значення тільки передсмертної, та й то дуже неповної сповіді з її історичних гріхів. На кінець століття Польща як держава припинила своє існування.

За магдебурзьким правом містом керував магістрат – орган, що об’єднує раду і лаву. На чолі стояв війтюк. Раду  очолював бурмістр. До магістрату обирали найавторитетніших міщан. Місто звільнялося від управління і суду королівських чи великокнязівських намісників.

Магдебурзьке право на українських землях було скасоване Миколою І у 1831 році. Однак воно залишило помітний слід в історії міського самоврядування в Україні  і на Черкащині, а вивчення та використання його досвіду актуальне і сьогодні.

Яскравим проявом цього є створення першого  герба Черкас, що  відноситься до часів Речі Посполитої, саме тоді, коли місто отримало магдебурзьке право. Герб зображував в срібному полі озброєного списом вершника, обладунки якого біло-червоні, штани сині, чоботи жовті, кінь — вороний.

Підчас входження України  до складу Рос. імперії  Черкаси було  повітовим містом Київської губернії , тут діяли Черкаська міська дума і підпорядкована їй земська управа.

Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії, Черкаси з 1797 р. стали повітовим містом Київської губернії.

На території міста діяла повітова управа. У Черкаському державному обласному архіві  я знайшла документи,  про земельні угіддя м. Чер­каси, чисельність його населення, рід занять городян і прибутки міста ( деталі у презентації).

Отож, Черкаська область наймолодша в Україні. Утворилася вона 7 січня 1954 року, а її адміністративним центром є місто Черкаси.

22 грудня 1973 року був підписаний Указ Президії Верховної Ради Української РСР про утворення районів у деяких містах Української РСР у. Серед них: Соснівський і Придніпровський у Черкасах. На даний час триває судова тяганина через рішення міської ради припинити діяльність Соснівської та Придніпровської райради. Одні вважають, що Черкаська міська рада вирішила  знищити місцеве самоврядування в місті, усунути громаду від участі у формуванні та реалізації державної політики. Позбавити її права самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Міський голова говорить, що таким чином буде значна економія у міському бюджеті, кошти,  що виділялися на утримування районних рад будуть направлені на благоустрій міста. За словами мера Черкас, представницькі органи у районах міста не потрібні, оскільки лише дублюють функції міської ради, не мають власних повноважень чи власних фінансів. «Райони» реалізують лише виконавчі функції: нараховують субсидії, різні допомоги, працюють із неповнолітніми. На виконання цих завдань наявність депутатів не впливає. Усі кошти райрадам виділяються із міського бюджету, а депутати лише підтримують запропонований розподіл фінансів, не маючи повноважень що-небудь змінити.

– За нашими оцінками, після не утворення районних у місті рад ми зможемо заощадити близько 7-8 млн. грн. на рік і спрямувати ці кошти на вирішення нагальних міських проблем, – зазначає Сергій Одарич. – Під скорочення потрапить близько 80 чиновників.

Також міський голова  пропонує розширити повноваження органів самоорганізації населення. Тепер вони зможуть і допомагати муніципальній інспекції, у боротьбі зі стихійними та незаконними об’єктами, і слідкувати за громадським порядком, і створювати дитячі гуртки й секції з різним ремесел. А також піклуватися про знедолених свого мікрорайону, перебравши частину обов’язків територіальних Центрів соціальної допомоги.

– Набагато зручніше було б для громадян, якби в кожному мікрорайоні був свій невеликий пункт паспортного столу, так званий «паспортист», який би вирішував усі наявні проблеми на місці. Також хотілося б, щоб проводилися періодичні толоки з озеленення мікрорайону, – поділився своїм баченням майбутньої роботи  Сергій Одарич.

Очевидно, що формування представницьких органів територіальної громади потребує законодавчих змін. Для захисту інтересів місцевих громад кандидатів у депутати місцевого рівня повинні висувати не політичні партії, а самі місцеві громади. Адже вибори за партійними спискам на місцевому рівні певною мірою суперечать суті місцевого самоврядування.

Я не маю однозначної думки з цього приводу, якщо розглядати цю проблему з  економічної точки зору, то звичайно, що є економія міського бюджету, проте для мешканців міста цим завдаються  певні незручності.  Дивує те, що міська рада не вивчила громадської думки з цього приводу. Особисто я мешкаю на території Соснівського району,  і вивчаючи діяльність районної ради знайшла багато корисного в її діяльності: Соснівський район був поділений на 9 мікрорайонів на чолі з головами комітетів самоорганізації населення, до яких входили голови квартальних комітетів, командири громадських формувань з охорони громадського порядку, громадські комісії у справах неповнолітніх, дільничні інспектори міліції. Для вирішення багатьох проблем жителям не потрібно було звертатися до рай- чи міськвиконкому.  Тобто  цим я хочу сказати, що для мешканців міста це маса незручностей, це розгубленість у тому куди звертатися, де просити допомоги і хто її надасть. Варто зазначити, що схожі на Черкаси маленькі міста України, як Вінниця і Житомир не мають поділи на райони. На мою думку, цю проблему можна вирішити так: для покращення умов життя населенню, не варто об'єднувати вище згадані райони, доцільно буде залишити усе як є, і намагатися пошукати  інший спосіб економії.

Також можна взяти до уваги ідею європейських країн, де в кожному будинку створюються комітет співвласників, по суті є формальною умовою реалізації прав громадянина на місцеве самоврядування.

В Австрії не існує питання – вступати чи ні до об’єднання квартиронаймачів. Якщо в багатоквартирному будинку більше половини квартир є приватними (а інші в оренді), то створення товариства квартиронаймачів будинку обов’язкове за законом (також обов’язковим утворення таких товариств є в Норвегії, Данії, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії, Польщі, Угорщині, Чехії, Казахстані й Узбекистані). Муніципалітети повністю відмовляються від обслуговування будинків, в яких переважно приватні квартири – про будинок має дбати об’єднання квартиронаймачів. Малозабезпеченим жильцям таких будинків міська влада через об’єднання квартиронаймачів виплачує субсидію. Не менш двох разів на рік в кожному об’єднанні муніципалітет здійснює аудиторську перевірку витрачання виділених коштів.

У Німеччині квартиронаймачі також мають обов’язково об’єднуватись в самостійні господарські об’єднання жильців. На спільних зборах обирається управляючий будинком – вимоги до нього висуваються високі – він має бути як економістом, так і комерсантом, і звичайно, спеціалістом     по-житловому господарству.

В Швеції переважна кількість будинків належить кооперативам – окрема квартира в будинку є власністю тільки житлового кооперативу, й не може бути приватизована, навіть після оплати її повної вартості. Загальні збори кооперативу вирішують всі важливі питання благоустрою та функціонування будинку.

В Іспанії квартира продається разом із землею, навіть в багатоквартирному будинку. При цьому оформлюється єдиний документ – на землю й квартиру. Власник помешкання стає одночасно й власником відповідної частини нерухомого майна: даху, під’їзду, підвалів, ліфтів, фасадів, водопроводу, інженерного обладнання тощо.

У Франції для вирішення проблем мешканців на рівні кварталу, в містах утворюються так звані „мерії кварталу ” або міні-мерії. В їх діяльності беруть участь як представники центральних органів муніципалітету, так і активісти громадськості, соціальні працівники. У міні-меріях приймаються скарги й звернення з різних проблем „квартального ” масштабу, координується робота всіх підприємств й організацій, які обслуговують певний мікрорайон, комунальних служб, організується підтримка громадського правопорядку, благоустрою та інше.

На сьогодні місцеве самоврядування  у місті представлене  дією  Черкаської міської ради, до складу якої  входять 60 депутатів, що обираються громадою міста строком на 5 років.  Виконавчу владу в місті очолює міський голова (мер) та Виконавчий комітет (Виконком), який складається з 10 членів. Йому підпорядковані 7 департаментів, кожен з яких відповідає за певну сферу міського життя: забезпечення діяльності виконавчого комітету; архітектури, будівництва та землеустрою; охорони здоров'я та соціальної політики; бюджетної політики; житлово-комунального комплексу; економічної політики та розвитку; екології та безпеки населення; 10 управлінь, 29 відділів, єдиний центр з оформлення дозвільних документів у сфері господарської діяльності та сектор з питань режимно-секретної та мобілізаційної роботи. У 2 районах міста (Соснівський і Придніпровський) та підпорядкованому міськраді селищі Оршанець органами виконавчої влади є відповідно Соснівська та Придніпровська районні ради. Чинним мером Черкас є Одарич Сергій Олегович.

Проблемою, на яку слід звернути особливу увагу є те, що в області при владі перебувають представники тих політичних сил, які не отримують від населення підтримки під час виборів.  Саме це може стати причиною зневіри значної частини населення в дієвості та непорушності демократичних механізмів. Поки що,  пересічний громадянин не відчуває себе носієм влади, який  може певним чином вплинути на самоврядування в місті.

Загалом  варто зазначити, що в місті і області поширено таке явище, як пасивність населення, яке не здатне висловити  свої бажання,  ідеї, та доносити  їх до відповідних представників і згуртовано працювати над певними питаннями. Саме це в певній мірі перешкоджає бажаному розвитку міста. Як би черкащани активніше співпрацювала з владою у місті, то можливо б і результат був би кращим. Тому,  варто було б  створити певний зв'язок між владою і мешканцями міста. Наприклад, у Швеції закон про місцеве самоврядування  розширює межі компетенції й покликаний зміцнити місцеве самоврядування. Велику увагу приділено наданню можливості мешканцям територіальних громад контролювати процес ухвалення рішень та впливати на нього. Важливу роль при цьому відіграють осередки політичних партій у місцевих та окружних радах. Ті партії, що представлені у виборних органах, отримують дотації з місцевого чи окружного бюджету. А також, на мою думку, підвищення активності населення  сприяло б  проведення місцевих виборів за мажоритарною системою. Традиційне обговорення проблеми жителями мікрорайону перед винесенням цього питання на порядок денний міської ради, додасть ясності. Оскільки деякі жителі навіть не знають, що можуть звернутися у приймальню до голови округу. Закріплення за мікрорайонами депутатів із обов’язковим поквартальним звітом депутата міської ради, як це робить депутат від нашого мікрорайону Радуцький Олександр Романович.

Та й більшість депутатів та чинний мер міста  мають електронні щоденники у мережі, в яких звітуються перед черкащанками, але є і певний недолік у цьому, що про зроблену роботу посадовців можуть дізнатися лише ті, хто має підключення до мережі, а як з приводу бабусь і дідусів, які дивуються, коли чують давно звикле для нас  слово Інтернет.

Але є певні плюси у сучасному самоврядуванні міста: с приходом у 2006 до  влади партії   «Вільні  демократи» Черкаси і справді почали розвиватися, вулиці і парки набули гарного і часом європейського  вигляду, мешканцям міста відкрита дорога для відпочинку. Зокрема усі сквери та галявини нашого міста, в яких часто відбуваються свята і фестивалі, майже кожного тижня, переважно влітку. За цей час життя в місті змінилося і доволі у гарний бік. Жителі міста з домочадців перетворилися на любителів прогулянок, оскільки черкащанкам представлений величезний вибір місць для відпочинку.

Запорукою впровадження європейської демократії в місті є підготовка соціальної бази та кадрів. Значною перевагою нашого міста є те, що наші посадовці тісно співпрацюють з активною молоддю. Оскільки я є  президентом школи і  сама не раз спілкувалася з чиновниками нашого міста, то можу сказати, що отримала величезний досвід на подальше життя. І це є плюсом для активної молоді.

У 2009 р. у місті була створена Учнівська Міжпарламентська асамблея (УМА), яка являє собою об'єднання активної молоді, що навчаються у школі. Для активістів влада надала можливість пройти стажування у міськвиконкомі, після завершення якої учні отримували сертифікати про стажування, з підписом мера міста. Яскравим  прикладом цієї співпраці є те, що поступово активні  учні обираються вже як депутати  у міську раду.

Перспективою розвитку місцевого самоврядування я бачу в міжнародній,  з аналогічними органами самоврядування в інших європейських країнах.  Включення  у програми розвитку  країн ЄС та Росії. Наприклад,  Швеція ділиться досвідом місцевого самоврядування і з Україною. Сергій Одарич ( чинний мер) часто відвідуючи європейські країни черпає звідти цікаві ідеї, які в подальшому реалізуються в нашому місті.

Якщо запитати мешканців мого міста : «Яка проблема в нашому місті Вас турбує?», то безперечно, більшість з них скажуть, що дороги. І справді більшість вулиць нашого міста схожі на дороги після воєнних часів, які постраждали від гармат. Єдиним способом вирішення цієї проблеми є  достатнє фінансування.  Доречі, нещодавно на черговій сесії у міськраді  було визначено бюджет сумою 84 млн. на дорожнє господарство. Хто знає, можливо, навіть 2012 рік стане приємним здивуванням для автолюбителів міста Черкаси.

Оскільки я зачепила тему фінансування, то хотіла б зазначити, що основною причиною цього є те,  що місто з промислового перетворилося у « великий торговий центр» та місто розваг.

На даний момент  у місті працює 5-6  підприємств на державному забезпеченні, хоча тяжко сказати, що вони працюють, і немає ніякої мови про те, що вони процвітають. Хоча, якщо поринути в історію, то Черкаси запам'яталося містом, хімічної промисловості. То чому б, не створити нові підприємства, чому не відновити і не модернізувати старі, плюс у тому, що це збільшить кількість фінансів у бюджеті  і  кількість робочих місць, а від цього зменшення відсотку безробітних.

Ще що, на мою думку, можна змінити -  це транспортну систему.  Я пам'ятаю, що керівники нашого міста мали ідею, щоб функціонували в більшості тролейбуси, які б  були відремонтовані і повернуті у життєздатний стан, і декілька маршруток, що з'єднували б  райони, які позбавленні руху тролейбусів. Хороша ідея, яка б  очистила провінційне місто від отруйних вихлопних газів та зменшення кількості заторів у місті.

Такі проблеми побачили мої юні очі у діяльності нашого міста, не знаю, чи стало б місто кращим, як би усе, що я  запропонувала діяло у моєму  місті, проте сподіваюся, що це так. Адже кожен з нас прагне жити у кращому куточку  світу, де тебе оточують привітливі люди, красиві і прибрані вулиці, де немає матеріальних проблем для існування. Чи не це план на майбутнє, на майбутнє не лише мого міста, але й всієї країни.

Проте посмішка на моєму обличчі з’являється і тоді, коли я поринаю у спогади декількох  років тому, і згадую те місто і сьогоднішнє «місто героїв». Одним з кроків процвітання є те, що нещодавно у 2011 році, зробили реставрацію черкаського річкового порту. Тепер черкащани і тут можуть відпочивати.

Ну що ж , варто підбити  підсумки проблем, які я зазначила і спробувала розкрити вище:

 

  • Об'єднання Соснівського та Придніпровського районів
  • Відсутність територіальних громад , на зразок округів.
  • Відсутність мажоритарної системи голосування.
  • Більшість представників влади - особи, що не мають підтримки населення.
  • Пасивність населення.
  • Недостача тісної співпраці з європейськими країнами.
  • Стан доріг нашого міста.
  • Маленька кількість підприємств у місті.
  • В місті надається перевага автобусному транспорту, аніж тролейбусному.

 

А тепер, я хочу представити  вирішення цих проблем:

 

  • Проведення виборів за мажоритарною системою, з висуванням кандидатів, з місцевої громади.
  • Обов’язкове створення ОЗББ, квартальних комітетів, з приватизацією прибудинкової території, та обладнання їх на рівні кварталу( міні-мерії).
  • Виховання кадрів для місцевого самоврядування з шкільної лави.
  • Запровадити щорічні звіти міського голови і депутатів з висвітленням в ЗМІ, на республіканському рівні.
  • Налагодити тісний зв'язок з європейськими містами , де діють аналогічні органи місцевого самоврядування.
  • Реформувати фінансову систему, щоб прибутку від підприємств , торгівлі, транспорту були направлені на поповнення міського бюджету.

 

Отож, маючи магдебурзьке право в минулому  місто,  в якому я народилася  за останні роки крокує вперед до європейських стандартів, хоча і не швидко, хоча і не так впевнено, але крокує. Є прогрес, а якщо є прогрес, то і є майбутнє!

Читати інші роботи



Відео

English version