Європейький портрет Рахова

Головна статті
Європейький портрет Рахова
The European Portrait of Rakhiv
Всі сторінки

Тематика: «РАЗОМ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ДОМІ»

Назва: Європейький портрет Рахова

Автор: Білічак Святослав

Одного літнього дня, в невеличкому авто з німецькими номерами, велася така бесіда:

- Яка чудова природа, Ханс!

- Так, Ерна, дійсно захоплюючі краєвиди…

- Є щось спільне з нашими Альпійським передгір’ям та Закарпаттям.

- Недарма ми вибрали для своєї подорожі цей регіон України.


- Я давно хотіла побувати в цій місцині, тим більше, як ми знаємо, це найзахідніша область в Україні!

Двоє туристів з міста  Магдебург під’їжджали до містечка з цікавою назвою – Рахів. Відкривши путівник , вони дізналися, що історія датує заснування Рахова 1447 року, хоча тут знайдений скарб мідно-бронзових предметів пізньої бронзової пори (кінець ІІ початок І-го тисячоріччя до н.е. що свідчить про людську діяльність на цьому місці більше трьох тисяч років тому. Є кілька легенд і версій про походження назви міста. Вони пов'язані з рухом опришків, які нібито вважали в цій місцевості відібране в багатіїв добро й ділили його між бідняками.

Першими поселенцями міста були селяни з Галичини й Закарпаття, які тікали в гори від ярма багатіїв. Населення займалося в основному скотарством, зокрема (вівчарством) а також рибальством, полюванням, бджільництвом і частково землеробством. Проживали в колибах, згодом будували будинку - гражді. З IX по ХІ ст. територія майбутнього міста входила до складу Київської Русі, в XII - ХІІІ століттях - Галицько-Волинського князівства, а з кінця XIII ст. Угорщина опанувала гірськими районами Закарпаття, у тому числі й поселенням на місці Рахова. Поступово сюди стали прибувати угорські феодали, що приводило до посилення національного гноблення.  Жителі Рахова платили податки: поставляли деревину, м'ясо.

Після поразки угорсько-чеської армії в битві з турками під Могачем в 1526 році Угорщина розпалася. Більша частина Закарпаття, у тому числі й Марамороський комітат, у який входив Рахів, відійшла до Семиградского князівства, що згодом стало васалом турецької імперії, а залишок території виявився під владою Австрії. Наприкінці XVII ст. всією територією краю заволоділи Габсбурги.

Місцеве населення розорялося не тільки від податків і податтей, але й від міжусобних війн трансільванських князів й австрійської знаті, а також набігів турецьких загонів. Це приводило до зародження опришківского руху й селянських бунтів. Жителі Рахівщини брали активну участь у загонах народних месників, у т.ч. Олекси Довбуша. З народних переказів, які записав на початку XX сторіччя Г.Хоткевич, ми довідаємося, що одним з найвірніших побратимів відважного проводиря був Іван Рахівський.

Із часом Рахів росте. Якщо в 1600 році тут налічувалося 14 селянських дворів, то в 1720 році - 54. Із середини XVII ст. більш інтенсивно заселяється правий берег Тиси, де починається видобуток солі, що сплавляється вниз по ріці плотами-дарабами до Великого Бичкова, а потім - до Хуста й Угорщину.

З ростом населення розвивалися й народні промисли, які й по сьогодні характерні для Рахова. У першій половині XIX сторіччя тут з 2854 чоловік населення 207 були зайняті ремісництвом, а бідні селяни за їжу наймалися пастухами до заможних газд, які за урбаніальної (земельною) реформою Марії-Терезії одержали земельні наділи. Історична довідка засвідчує, що в 1782 році в Рахові був побудований перший деревяний міст через Тису. У той час поселення вже стає місцем економічного, політичного й культурного життя верхів'я Тиси. Здобуває розвиток тваринництво, освоєння високогірних пасовищ, які були багаті різнотрав'ям, дозволили збільшувати поголів'я корів, овець і кіз. На ринку продавали різні вироби ремісників, худоба, сіль. Зручний торговельний шлях, що здавна проходив через село, сприяв його розвитку й воно стає окружним центром

Донеслася до жителів Рахова й буржуазно-демократична революція 1848-1849 р.г. в Австрії та Угорщини, у результаті якої в 1853 році на Закарпаття було ліквідоване кріпосне право
З утворенням в 1867 році Австро-Угорської імперії хоча й почалися деякі економічні реформи, жителям Рахівщини вони нічого не дали. Селянам, які не мали землі, доводилося неї орендувати, щоб прокормити родини, наймитувати, заготовляти ліс. В 1908 році на заготівлі лісу працювало 110 жителів сел.

Значним поштовхом до соціально-економічного розвитку наприкінці XIX ст. для Рахова було спорудження залізничної дороги через поселення, дорога була побудована в 1894 році італійцями, а населений пункт став окружним центром

Перша світова війна, принесла рахівчанам нові страждання, адже сіло стало ареною боїв між воюючими сторонами й кілька разів переходило з рук у руки. Військові дії, грабежі, ріст цін прирікали людей на голодування.

У листопаді 1918 року рахівчани після розпаду Австро-Угорщини, рішуче здійнялися на боротьбу за звільнення й возз'єднання краю з українським народом, брали активну участь в утворенні й підтримці Гуцульської Республіки (1919 р.) із центром у с.Ясіня на чолі із С.Клочуряком.

У квітні 1919 року, з перемогою пролетарської революції в Угорщині, у Рахові Рада робітників, солдатів і селян очолив П. Попенко але поселення зайняли румунські війська. Почалися грабежі й З 1919 по 1939 року Закарпаття входить у Чехословаччину, а Рахів залишається центром Рахівского округу. Порівняно з попереднім, політичний порядок стає демократичнішим. Так, тут організована горожанская школа з українською мовою навчання, а в 1938 році - українська гімназія. Розбудовуються шляхи, Рахів відновлювався як торговий центр; здобуває розвиток туризм
Після проголошення Підкарпатської Русі автономією, а потім самостійності Карпатської України 18 березня 1939 року Рахів окупували угорські війська. Запанував терор. Спочатку другої світової війни багато з людей були кинуті в концтабори, в'язниці окремі з них тікали з будинку в пошуках кращої долі в інші країнах. 7 жовтня 1944 року Рахів звільнили радянські війська 4-го Українського фронту й більше 500 жителів добровільно пішли боротися з фашистами. З 29 червня 1945 року все Закарпаття, у тому числі й село, увійшло до складу Радянської України, як окружний, а потім районний центр. Із січня 1946 року Рахів стає селищем, а з 1957 року - містом

Що ж ми бачимо Ханс? Містечко історично завжди було частиною Європейського дому.   Національний склад населення позначається на особливостях релігійного й культурного життя міста. Тут зареєстровано ряд релігійних громад, діють православні, римо-католицькі, греко-католицькі храми, "Зал царства" свідків Бога Єговы й молитовня євангелістів. Це свідчить про демократичний підхід та свободу віросповідання .

Також народ дуже привітний і гостинний. На вулицях бачимо багато туристів та гостей міста.

Обов’язково слід відвідати Карпатський біосферний заповідник, територія якого віднесена до найцінніших екосистем Землі й включена в міжнародну мережу біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Ерна, ми ледь не забули про географічний центр Європи! Горяни небезпідставно вважають, що іти до Європи немає сенсу, і жоден заїжджий дядечко не похитне цього переконання. Чому? Все просто: Європа довкола них. У Карпатських горах поблизу Рахова знаходиться позначка географічного центру Європейського континенту. Це ще раз свідчить про те, що ми живемо в спільному Європейському Домі.

Так Ханс. Історія свідчить, що в 1885-1887 роках у Верхньотисянській улоговині (Закарпаття тоді перебувало в складі Австро-Угорщини) проводилося вивчення місцевості з метою будівництва залізниці "Рахів-Сигет", У процесі виміру інженери з'ясували, що в десь у цій місцевості може перебувати географічний центр Європи. Для точного встановлення сюди було запрошено вчених з Відня, вони після ретельної перевірки й визначили місцезнаходження центра Європи.

В 1887 році був установлений двометровий геодезичний знак, виготовлений з високоякісного бетону. Знак має форму зрізаної чотиригранної піраміди.На прямокутному постаменті висічено латинською мовою:

Locus Perennis Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confecta cum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum:MDCCCLXXXVII

У перекладі академіка Н.Тарасова на знаку висічене наступне:

"Постійне точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним апаратом, що виготовлений в Австрії та Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей, установлений тут Центр Європи 1887.

- Навкруги чудові гори! Тут знаходиться найвища гора Карпат Говерла,

2061 м. Одна із основних перлин краю за своєю красою та величчю

- Взагалі, Рахівський район  дуже багатий туристичними маршрутами та чарівними куточками для відпочинку. Щоб розвивати туризм регіону дуже невистачає інвесторів та фінансової допомоги держави. Проте великого розвитку набув сільський туризм. Люди радо приймають приїжджих гостей. Готують їм національні страви та розповідають історію краю.

- Ерно, ми не можемо не відвідати один з найвідоміших фестивалів, який проходить в цьому місті!

Гуцульська бринза — свято повернення вівчарів з полонин додому. Щороку, в квітні вони виходять з худобою високо в гори на широкі полонини, де залишаються аж до початку вересня. На полонинах доглядають худобу, доять молоко, частину свіжим передають з нагодою господарям, з решти роблять сир, бринзу, будз, вурду. Попрацювавши ціле літо в горах вівчарі повертаються додому і влаштовують гучне свято — фестиваль Гуцульська бриндзя. Сир, бринза, вурда, будз — це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, структурою і технологією приготування. Спершу молоко скисає, його проварюють, утворюються згустки сиру, їх виймають руками, зліплюючи в кулі завбільшки з баранячу голову, вивішують, щоб процідився і спресувався. Сир дрібненько перетирають з сіллю і зберігають у дерев'яних кадках вже бринзу, тому справжня гуцульська бринза розсипчаста і солена. Те, що продається в магазинах — це швидше просто гуцульський сир, саме так він і виглядає. Якщо сир прокоптять — це будз. А музика в ці свята — це просто казка! За кожним столом своя пісня. Розігріті смачними стравами і напоями музики змагаються на вправність. Цимбали, сопілки, барабан і скрипка — непризвичаєному слухачу спершу важко вловити мелодію в цьому галасі інструментів, але за кілька хвилин вимальовується настрій, ритм і мелодія. Звук трембіти на загальному фоні надає пісні особливого колориту. Під дивовижні мотиви, особливо цікаво розглядати химерні вироби з дерева: мозолисті старці і розтріпані мавки із звивистого коріння, інкрустовані бісером тарілки, глиняні глечики і полумиски — кропітка і майстерна робота.

Обов’язково приїдемо сюди з нашими друзями!

Що ж, ми залишаємося в цьому чудовому містечку. Дізнаємося краще про жителів та устрій міста. Відпочинемо, оздоровимося та насолодимося незабутніми краєвидами.

Одне скажу точно, сюди варто повернутися з друзями, близькими та новими ідеями! Європа наш спільний дім!

Читати інші роботи



Відео

English version