Місцеве самоврядування Кам’янки крізь призму історії

Головна статті
Місцеве самоврядування Кам’янки крізь призму історії
Self-government of Kamianka in the light of history
Всі сторінки

Тематика: «Від Магдебурга до твого міста.»

Назва: «Місцеве самоврядування Кам’янки крізь призму історії»

Автор: Бордуляк Оксана


Огляд європейських традицій місцевого самоврядування

Нині існуючі на Заході системи місцевого самоврядування склалися як результат розвитку національної держави, демократизації, урбанізації та інших потреб сучасного суспільства. Ці моделі сформувалися на основі колишніх феодальних або імперських порядків. Засновані на феодальних відносинах системи складалися із самобутніх територіальних одиниць, у той час, як імперські системи характеризувалися адміністративними структурами, безпосередньо призначуваними із центру. Органи субнаціонального (регіонального та місцевого) самоврядування стали спиратися на федеральні або унітарні засади. Федеральні системи мають на увазі самоврядування і спільне урядування, коли територіальні одиниці мають право визначати свою власну долю, у той час, як в унітарних системах територіальні одиниці утворювалися централізовано і дозволялися тоді, коли це було вигідно й корисно. В обох випадках адміністративні одиниці розподілялися в межах більш чи менш конкретно визначених територіальних кордонів. На практиці обидві системи розвинулися у місцеве самоврядування як право.

Європейська Хартія місцевого самоврядування

Європейська хартія місцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985 року )

пропонує загальні європейські стандарти для визначення й захисту прав місцевих органів влади, “зобов’язуючи сторони застосовувати основні норми, що гарантують політичну, адміністративну й фінансову самостійність місцевих органів влади”. У документі висловлено переконання,що ступінь самоврядування, яким користуються місцеві органи влади, є наріжним каменем справжньої демократії, а право  громадян  на участь в  управлінні  державними справами є одним з демократичних  принципів,  які поділяються всіма державами - членами Ради Європи

Вісімнадцять статей Хартії містять вимоги, щоб місцеве самоврядування було закладено як норму у конституції. Вона визначає автономію як право і здатність місцевих органів влади керувати й порядкувати своїми власними справами і управлятися виборними органами на основі прямого, рівного й загального виборчого права. Місцеві органи влади повинні мати чітко визначені самоврядні обов’язки поруч з обов’язками, делегованими з центру. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не  доручене  жодному  іншому органу.

Адміністративний контроль за місцевими органами влади має спиратися на закон із наголосом на його дотримання. Фінансові ресурси для здійснення делегованих повноважень повинні відшкодовуватися, а місцеві органи влади мають контролювати збір податків із своїх власних джерел для фінансування задуманих ними послуг і програм. Нарешті, місцеві органи влади повинні мати право вдаватися до судового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і прав, пов’язаних із самоврядуванням.

Засади місцевого самоврядування, закладені у Хартії, поширюються на всі рівні та категорії місцевих органів влади у кожній державі-учасниці Європейського Союзу і, крім того, після внесення необхідних змін до територіальних органів на регіональному рівні. Країни-учасниці зобов’язані надавати інформацію, а не вдаватися до утворення складного механізму контролю. Хартія являє собою перший багатосторонній юридичний документ, який визначає й захищає засади місцевої автономії, що є однією з функцій Ради Європи.

«Прорубати вікно у Європу» - на сьогоднішній день цього прагне чи не кожна країна у світі. Та чи відповідає вона європейським стандартам, чи має вона право називатися країною «європейського рівня»? Відповіді на ці запитання,на мою думку, варто шукати біля самих витоків тієї чи іншої держави, а саме: міста, села. Адже саме воно є рушійною силою, двигуном, який ніколи не стоїть на місці, а постійно рухається вперед. Від того, як розвивається місто, безпосередньо залежить розвиток всієї держави, а благополуччя міста залежить від його «мозкового центру» - органів місцевого самоврядування.

На прикладі свого рідного міста я хочу зробити порівняння і встановити, чи відповідають органи місцевого самоврядування європейському зразку.

Чудесне заснування міста

В давнину на місці Кам’янки - Бузької було поселення, яке носило назву Димошин. Звідки воно взялося і що означає ця назва – не відомо. Можна припустити, що це поселення мало якесь відношення до диму, що стелився низом понад річками, над вершинами дерев. Тодішні жителі спалювали багато деревного вугілля, яке вживали для випалювання заліза із залізної руди.

Стратегічне положення поселення Димошин, розташованого у вилках річок Буг і її протоки Кам’янки, було зручне для оборони від ворога і це визначило його долю. Крім цього тут схрещувалися торговельні шляхи, що проходили з півдня на північ до Володимирівського князівства і з заходу на схід до Києва. У поселенні Димошин затримувалися купці, і таким чином воно піднімалось економічно, а з часом перетворилося у місто, якому від звалищ каміння, що було розкидане на Кам’яній горі, надало назву Кам’янка.

Перша згадка про Кам’янку відноситься до княжих часів. В історії записано, що в 1240 році, на саме Різдво, здобули татари Київ, а відтак, як вода під час повені, розлилися по руській землі. Восени в 1241 році перейшли вони перший раз повіт Кам’янецький.

В наслідок нападу татар та пошестей не стало рук до праці. Щоб підняти країну з руїни, князь Данило був змушений скликати колоністів. В Кам’янці осіли тоді волохи, які походили з роду придунайських князівств, з території теперішньої Румунії.

Посвоячення українських князів з польськими та литовськими призвело до втрати української державності. Земля і населення, яке жило на цих землях, були власністю князів, Юрій - Болеслав був родом із польських князів і литовських Тройденовичів. Місто одержувало великі доходи, але мало й великі витрати. Кожного року посилювалась обороноздатність міста, проводився ремонт мостів, доріг та лазні. Місто піднялося з руїн після першого нападу татар у 1241 році і успішно розвивалось. Головну масу населення (до 90 %) становили українці, які називали себе русинами, решту поляки і німці. Кожного дня виникало багато справ і суперечок, які вимагали свого вирішення. Повсюди спірні справи вирішували суди князів, воєвод,старостів. Проте у вільних міста, до яких належала Кам’янка, спірні судові справи розглядали лавники (засідателі) на чолі з війтом, якого звали «адвокатус».

Населення Кам’янки вибирало 7 лавників, які на чолі з війтом здійснювали розгляд таких справ,як крадіжки, пожежі, бійки, образи, спори за землю і т.п. Як засіб покарання використовували грошові штрафи або «хлост», тобто тілесні кари.

Після завоювання Галицько – Волинського князівства у 1340 році польським королем Казимиром Кам’янка була вже поселенням міського типу.

У 1387 році з Кам’янки утворено окреме староство, приналежне до Львівської землі, Руського воєводства.

В 1441 році орендатором Кам’янки і навколишніх сіл стає Юрій Струмило. Це був спольщений шляхтич родом із Смоленщини. Діди його відігравали значну роль при дворі литовських князів. Юрій Струмило одночасно був каменським старостою. За оренду платив Струмило королю 300 гривень, решту доходів забирав. В 1448 році на території Кам’янеччини побувала королівська комісія з метою визначення обороноздатності даної місцевості. Стратегічне положення Кам’янки вирішило її долю. Комісія ставить перед старостою Струмилом вимогу укріпити місто для військової оборони, а для здійснення задуму надає Кам’янці статус королівського вільного міста.

На основі цього статусу місто становило самостійну політичну одиницю, воно звільнялося від різних тягарів, оплат, податків. Усі прибутки призначалися на розбудову міста та укріплення його боєздатності в обороні від ворожих нападів.

Акт проголошення Кам'янки вільним містом урочисто відбувся в липні 1448 року. Площа заповнилася людьми. На трибуну піднялися знатні мужі міста, і серед них почесне місце зайняли члени королівської комісії. До зібраних промовив староста Юрій Струмило. У своїй промові він вихваляв короля, його мудрість і мужність. Після цього член королівської комісії прочитав декрет, в якому було сказано, що жителі міста Кам'янки звільняються від усіх повинностей на користь старости. Проте всі майнові доходи з міських угідь – ріллі, лісу, пасовиськ, рибних ставів, грошові надходження від ремісничих цехів та від купців, а також доходи з торгових оплат і пивоваріння головним чином мали спрямовуватись на зміцнення обороноздатності міста, придбання зброї та оплату сторожів, які повинні були вести постійну варту вдень і вночі на оборонних валах.

Після проголошення Кам'янки вільним містом, самоврядування давало населенню великі права. Усім майном завідували чотири радні, яких кожного року навесні обирало населення на вільних виборах – по одному з кожного району міста. В першій половині XVI століття в місті Кам'янці налічувалося 500 дворів. Отже 1448 рік став для жителів Кам’янки поворотним в її історії, вона стала в ряди передових оборонних міст того часу з високоорганізованим самоврядуванням.

В 1478 році Юрій Струмило стає Львівським воєводою. Будучи воєводою, він називає місто Кам’янку своїм прізвищем – Струмиловою.

Легенда про заснування міста говорить, що коли пан Струмило їхав лісом, раптом його коні впали навколішки перед світлом на липі, в якому він побачив ікону Матері Божої. На місці чудесної появи збудували капличку, до якої згодом перенесли ікону. Через деякий час дідич Струмило наказав на місці каплички збудувати церкву Різдва Пресвятої Богородиці, а навколо неї заснувати місто Кам’янку.

Вільне місто на Магдебурзькому праві

Через 23 роки після оголошення Кам'янки вільним містом, тобто 1471 року, король надає йому магдебурзьке право. Це дало значні привілеї багатіям. Магдебурзьке право носило суто класовий характер, воно не допускало трудящих до участі у самоврядуванні. На його основі набувають великих прав ремісничі цехи та купці. Члени кожного цеху мали право приймати на навчання челядників, навчати їх ремесел і посвячувати у майстри. Цехмістри слідкували за якістю виробів та встановлювали ціну на них. Фактично це була монополія, яка дозволяла ремісникам та купцям багатіти. Усі іноземні купці повинні були виставляти у місті на продаж свої товари протягом трьох днів. В XVI столітті в Кам'янці діяли 12 ремісничих цехів, серед них: кожум'яки, шевці, кравці, ковалі, слюсарі, боднарі, рибалки.

Не минуло й ста років від надання Кам'янці Магдебурзького права, як городяни знову потрапили в тенети старости, які заново почали їх закріпачувати. Заборонили їм ловити рибу в Бузі, змушували восени стояти при сітях в холодній воді під час ловлі риби для старости, збирати з полів урожай. На внесену громадянами жалобу у 1509 році король Зигмунт I, ще раз підтвердив надання Кам'янці – Струмиловій Магдебурзького права, але все ж таки наказав, щоб жителі міста два рази до року ставали при сітях для старости і виходили на загінку, коли буде полювати король.

У 1648 і 1655 рр. Кам’янку - Струмилову здобувало козацьке військо, яке очолював Б. Хмельницький. Внаслідок війн середини XVII ст. місто занепало, зменшилась кількість жителів і ремісників.

Року 1772 Кам’янка - Струмилова ввійшла до складу Австрії. Становище населення не змінилось. Австрійські монархи з династії Габсбургів у своєму пануванні спирались головним чином на польських магнатів, для яких інтереси українського народу були чужими. Крім цього, австрійський уряд шукав підтримки у німецького населення, тому кращі галицькі землі заселяв німецькими колоністами . В Кам'янецькому старостві з’явилися німецькі колонії, такі як Сапіжанка, Ягоня, Рожанка, Лани німецькі.

Городяни користувались самоврядуванням більш як триста років. Скасував його в 1739 році уряд Австро – Угорщини, який тоді підпорядкував собі землі колишньої Галицької Русі.

У 60-х рр. XIX ст. Кам'янка - Струмилова стала центром повіту, зберігши цей статус до наших днів.

В останній чверті XIX ст. кам'янчани долучаються до процесу українського національного відродження. У місті виникають філії багатьох українських громадських організацій: "Просвіта", "Сільський господар", "Сокіл", "Рідна школа" та ін. Керівництво громадсько-політичним життям українців Кам'янки - Струмилової успішно здійснював отець М. Цегельський (1848-1941). У місті 1909 року відкрито гімназію.

Під час Першої світової війни приблизно рік (серпень 1914 - серпень 1915) Кам'янка - Струмилова перебувала в руках росіян.

Від 1 листопада 1918 р. до 19 травня 1919 р. у місті функціонувала влада ЗУНР.

Під час польського панування (1919-1939) у Кам'янці - Струмиловій активно працювали численні українські організації. У 1930-х рр. розгорнула діяльність ОУН. У міжвоєнні роки економіка міста розвивалася повільно.

22 вересня 1939 р. Кам'янку - Струмилову зайняла Червона армія, але радянська влада протрималась тут до 29 червня 1941 р., коли їй на зміну прийшла німецька, яка проіснувала три роки (до 20.07.1944 р.)

15 серпня 1944 р. Кам'янку - Струмилову перейменовано на Кам'янку - Бузьку. У 1940-х рр. в околицях міста воювали загони УПА. Чимало кам'янчан стали жертвами сталінських репресій.

У другій половині XX ст. спостерігається поступальний розвиток Кам'янки - Бузької, виникають нові промислові підприємства, зростає чисельність жителів, помітно підвищується освітній рівень міщан. Проте у XX столітті місто розвивалося досить мляво, наприклад, кількість мешканців упродовж століття збільшилася тільки вдвічі - із семи до чотирнадцяти тисяч осіб.

Наприкінці 1980-х рр. кам'янчани активно підтримали українське національне відродження, тут  відновили свою діяльність осередки "Просвіти" та НРУ.

Із здобуттям Україною довгоочікуваної і благословенної Незалежності кам’янчани своєю щоденною працею утверджують демократичні зміни в молодій українській державі, працюють над впровадженням ринкових реформ, інтеграцією української економіки в європейську. В місті розвивається промисловість, на світовий ринок виходять з своєю продукцією підприємства: ТзОВ «Райтекс», ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», «Кроно - Україна».

Місцеве самоврядування в місті Кам’янка - Бузька сьогодні

Ратуша з гербом на фасаді – один із символів міста. Герб Кам’янки-Бузької: у синьому полі три червоні геральдичні камені у золотих оправах у два ряди (у верхньому два у нижньому один). Герб символізує назву міста яку пов’язують з кам’яним  ландшафтом.

Саме  в міській ратуші розташований орган місцевого самоврядування міста Кам’янка-Бузька.

Згідно із Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” (далі Законом) міська рада є органом місцевого самоврядування Кам’янка-Бузької територіальної громади з власною компетенцією, у межах якої діє самостійно.

Рада складається з депутатів, обраних відповідно до Закону України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”.

Загальний склад ради (кількість депутатських мандатів) визначається радою попереднього скликання відповідно до Закону України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Міський голова обирається безпосередньо територіальною громадою міста Кам’янка-Бузька на основі загального, рівного, прямого виборчого права, шляхом таємного голосування на термін, визначений Законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі, очолює виконавчий комітет Кам’янка-Бузької міської ради та головує на її засіданнях.

Міська рада утворює та обирає постійні та інші комісії. За поданням міського голови обирається секретар міської ради. Рада утворює виконавчий комітет, визначає його кількість і затверджує персональний склад.

Повноваження Кам’янка-Бузької міської ради, міського голови, виконавчого комітету ради можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених Законом.

Термін повноваження Кам’янка-Бузької міської ради  визначається Законом.

У своїй діяльності Кам’янка - Бузька міська рада керується Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законодавчими актами України.

Міська рада в межах своєї компетенції самостійно вирішує питання місцевого самоврядування, виходячи з інтересів Кам’янка-Бузької територіальної громади та здійснює від її імені функції та повноваження місцевого характеру, визначені Конституцією України, Законом та іншими нормативними документами.

Кам’янка-Бузька міська рада несе відповідальність за законність та наслідки прийнятих нею рішень. Шкода, завдана в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності, відшкодовується радою в повному обсязі за рахунок власних коштів.

Кам’янка-Бузька міська рада здійснює свої повноваження на основі активної участі в її роботі кожного депутата та міського голови. Кам’янка - Бузька міська рада проводить свою роботу відкрито і гласно, систематично інформує жителів територіальної громади про свою діяльність, прийняті рішення та хід їх виконання.

Міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія ради скликається за необхідністю, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок – не рідше ніж один раз на місяць.

Питання, які виносяться на розгляд ради, можуть запропонувати міський голова, постійні комісії, депутати, виконавчі комітети міської ради, голова районної, обласної державної адміністрації, голови районної, обласної рад, загальні збори громадян.

В 2010 році міським головою у Кам’янці - Бузькій стає молодий та перспективний представник Української Народної Партії Олег Ярославович Омелян. Його передвиборча програма передбачала вирішення найважливіших та найвагоміших питань, бо як казав сам Олег Ярославович: «Моя мета – успішне місто!». Першочергово, це вирішення екологічних проблем: контроль за зменшенням шкідливих викидів і вживання заходів для встановлення на підприємствах сучасних ефективних очисних ліній, створення реабілітаційної зони для дітей – інвалідів, організація дозвілля для дітей та молоді, максимальне пропагування здорового способу життя, адже діти – це наше майбутнє, а здоров’я – найбільший та найцінніший скарб. Проведення планомірного капітального ремонту доріг, ремонт дахів,покращення водопостачання міста, очищення міського озера та повернення його місту, омолодження та розширення зеленого фонду міста, сприяння малому та середньому бізнесу – усе для того, щоб забезпечити жителям міста комфортне життя та покращити його умови.

Повільними але впевненими кроками ми прямуємо до Європи. Наполеглива праця та велике бажання з гордістю називати себе країною «європейського рівня» допоможуть нам у досягненні мети. І свою часточку в цю велику справу вносять жителі нашого міста.

А впевненість у щасливому майбутньому свого рідного краю звучить у вірші великого поета кам’янеччини, вчителя за покликанням Левка Воловця.

У назві не шукають суті,

Бо хто тепер її знайде?

Та в слові Кам’янка присутнє

Щось давнє, дуже й… молоде.

Ця давність – міцності основа:

Спливе невдовзі шість століть,

Як місто, наче сторож Львова,

На варті впевнено стоїть.

На нього йшли татарські орди,

Аби перетворити  в тлін.

Воно ж воскресло вільне й горде,

Мов птах – із попелу, з руїн.

Його товкла пекельна сила.

Послала пошесті на зло,

Але й хвороби не скосили –

І місто знову ожило.

Воно живе і жити буде,

Допоки сонце йде за пруг

І поки є надія всюди,

І поки хвилі котить Буг.

…Стоїть задумливо й велично

Це місто давнє й молоде.

Його майбутнє владно кличе

У сьомий вік – і місто йде.

Читати інші роботи



Відео

English version