Рідне село - Гільча

Головна статті
Рідне село - Гільча
Native Village of Hilcha
Всі сторінки

Тематика: Разом у європейському домі

Назва: Рідне село - Гільча

Автор: Грицюк Наталія

 


 

Кожен з нас, хоча б раз в житті, задумувався про майбутнє свого краю. Яким його побачать наші діти, чи зуміємо ми його зберегти у придатному для життя вигляді?

На мою думку, взяти на себе обов'язок збереження, розвитку краю повинні органи місцевого самоврядування. Виходячи з того, що самоврядування-це надане законом і державою право місцевих органів самостійно розв'язувати коло питань, що входять до їхньої компетенції, саме воно повинно дбати про вирішення всіх нагальних питань, які стоять перед  громадою. В сучасному демократичному світі самоврядування є елементом правильного функціонування кожної держави.

Людина завжди прагне жити краще, але в цьому прагненні перш за все дбає лише про себе. Організувати громаду для спільних справ, спрямованих на покращення добробуту, піднесення економічного розвитку краю, покликані місцеві ради.

Моє село Гільча - село із багатою, славною історією, значну роль у якій відіграли чехи, які колись тут мешкали. Внесок цих людей в історію села, на мою думку, належним чином ще не поцінований. А в них є чому повчитися, особливо щодо організації самоврядування на селі. Колишні мешканці сільської громади села Гільча (тепер Урвенська сільська рада) дбали про розвиток села, жили й працювали в мирі і злагоді, народжували і виховували дітей, збагачували один одного своїми традиціями. Як член ради шкільного музею, член гуртка "Рідний край" я цікавлюся і вивчаю історію рідного села, його минуле і сучасне. Хотілось би трішки розказати про історію чеської громади в нашому селі.

 

Історія нашого населеного пункту, назва якого час від часу дещо змінювалася, насичена багатьма історичними подіями, учасниками яких були і його мешканці. Яскравий слід в історії села залишили чехи, які в 1874 році заснували тут своє поселення - Гольче Чеське.

Чеські переселенці з'явилися в нашому краї в 1871 році. Прибулих спочатку було всього 57 чоловік. Усі родини колоністів поселилися до купленого замку в Урвеннах. У перші роки переселенці господарювали переважно спільно, а вже пізніше частина їх стала власниками землі. Серед переселенців були люди переважно середнього достатку, а саме: підсобники, взуттєві майстри, шевці, коваль, муляр, кравці, музиканти. В основному переселенці були з Чехії, Моравії і Словенська. Великий вплив серед переселенців мали родини Йозефа Говоркі, Йозефа Бечвара, Вацлава Кучери, Франтішека Гааба, Фелікса Старека. Спочатку колоністи жили замкнутою общиною. Усі питання розглядались спільно, на загальних зборах. З-поміж себе обирали старосту і заступника. Першим старостою було обрано Франтішека Гааба, його заступником - Йозефа Крейчи.

Пройшов поділ землі, і кожна родина готувалася розпочати будівництво. Переселенці хотіли будувати таким чином, щоб було організоване село, а земля щоб була у них біля будинків. За договором з губернатором чехам дали землю по обидві сторони дороги, що веде від Острога до Дубна, в тому числі приблизно третину орної землі за лісом біля дороги що веде до Мізоча.

Зважаючи на виняткове становище чехів, їм було надано багато пільг. Усі вони були звільнені від сплати податків і від служби у війську.

Свої обійстя чехи робили добротними: хати й господарські будівлі мали досить багатий вигляд. На території обійстя знаходилися конюшні, хліви, клуні. Кожен господар мав свої сільського-сподарські знаряддя. Сучасні мешканці села до сьогоднішнього дня використовують старі чеські забудови.

З 1872 року село належало до чеської волості в Глинську, яка знаходилася на відстані 15 кілометрів. Цю волость очолював Фрідріх Свобода. Через 7 років Гульча відійшла до Здовбицької волості (яка не була чеською), що знаходилася на відстані 7 кілометрів. На чолі волості стояв Бондар. Вищою адміністративною одиницею був уїзд (округ). Гульча належала до Острозького уїзду, який мав 20 волостей.

Як уже згадувалося, в селі існувало самоврядування: обирався староста і його заступник, усі важливі питання вирішувалися на загальних зборах . Староста захищав інтереси села перед урядом і вів всі адміністративні папери. Він був організатором сільської общини на спільні справи для облаштування добробуту села. Самим відомим старостою Гульчі Чеської був Франтішек Гааб, який очолював громаду 30 років.

Досить швидко, по приїзді чехів, виник перший магазин змішаних товарів в Гайку, засновником якого був Вацлав Заяц. Серед переселенців було багато ремісників, які привезли з собою в Гульчу  ремісничі знаряддя праці і заснували тут свої майстерні. Так, як чеські товари були хорошої якості і не мали конкуренції, то вони користувалися попитом в українських жителів навколишніх сіл.

В Гульчі існувала ткацька майстерня, яка належала родині Вацлава Урбана, син Вацлава був взуттєвим майстром. Найвідомішою ремісничою майстернею була колесно-столярна, яка спеціалізувалася на виготовленні возів. В селі діяли кузні Гандзлека, Боучека, Джонаса і Марека. У 1874 році у Гульчі Йозефом Старком було побудовано першу ливарню на Волині. Вона вироб-

ляла знаряддя праці: зерномолотарки, борони, січкарні, плуги, культиватори, сівалки, косарки, віялки, машини для млинів. В селі існували взуттєві майстри Семерад і Рааб. Був різник Гніздел, займалися виготовленням кінної упряжі Ян Лхотскі і Земан. Існували столярні майстерні Ноуза, Джозефа Воленика. У Гульчі була побудована молочарня. Дітріх Джозеф побудував малярню, а пізніше, в 1920-1921 роках брати Говоркі побудували паровий млин, а до того часу в Гайку існував вітряний млин. В селі вирощували хміль і здавали його в Глинськ на пивзавод, який належав чеху Шмоліку.

В селі Урвенна (це наша сільська рада) був постоялий двір, він знаходився на поштовому тракті Дубно - Острог. Власниками двору були євреї, потім приміщення викупив Вацлав Кучера. Сама будова була невеликою, але добротною з великим залом і приміщенням для коней.

Гулеч Чеська в 1873-1874 роках стала третім чеським приходом на Волині. В 1873 році сюди приїхав ксьондз Кашпар, який поселився в Урвенському замку. В 1875 році в Гульчі було побудовано костел, де й був ксьондзом Кашпар.

Гулеч з Урвенною і Заліссям, завдяки тому, що тут поселився ксьондз Кашпар, мали розвинуту учительську і освітню діяльність. Сільська громада всіляко підтримувала чеську школу. Гулечська школа була відкрита в 1876 році і існувала на кошти громади і мецената римського католика Джозефа Річна. До школи ходили 54 дитини. Вчителі отримували по 200 рублів і самі придумували систему виховання. Сільська громада утримувала бібліотеку, яка складалася з більше тисячі книжок. Під керівництвом Ф.Кашпара було організовано в селі хоровий гурток "Глагол", який нараховував 20 чоловік і мав свій прапор. Так відомо, що тенором в хорі був Франтішек Колда, басом - Вацлав Валлада, баритоном - Іван Говорка, альтами - Кашпорова і Мартинкова, сопрано - Балладова, Плугарова, Кулічова. У селі діяв театральний гурток "Лумір". Відомі його постановки - вистава "Амазонки" в головній ролі з Ганною Голчовою, і вистава "Шустрий піскар", в головній ролі з Фратішком Колдою. В селі діяла капела "Далібор". Усі колективи мали свій прапор. Керівниками колективів були Ян Крейчи та Антонін Дворак.

У 1851 році на російський трон став Олександр ІІІ, за його царювання стало багато змін, як в області господарства, так і культури. З однієї сторони, - виразний господарський розвиток і ріст благополуччя, з іншої сторони, -  обмеження релігійних і культурних свобод.

У 1886 році Волинь охопила епідемія чорної віспи, не обминуло це горе і гульчанських чехів. Лікарів майже не було, і тому в кожній чеській родині були померлі.

В 1887 році від пожежі згоріли церква і школа, усе свідчило про навмисний підпал. З 1887 по 1892 роки діти в Гульчі не навчалися зовсім. В цей період на кошти сільської громади будувалася нова школа серед села, біля дороги, на подаровані Йозефом Ковандою землі. Вона була відкрита у 1892 році. Але це вже була школа російська, чеську мову там не вивчали.

У 1891 році були ліквідовані чеські волості, скасовані чеські школи і бібліотеки.

За даними 1892 року, с.Гільча мало 1492 жителі, з них 748 чоловіків і 744 жінок, 641 чех, 87 євреїв. В селі діяли чеський костел, церковно-приходська школа, чотири крамниці, водяний млин, пивний бар, маслоцех, громадська світлиця, склад сільськогосподарських машин. Найбільше господарському розквіту допомогло будівництво залізниці в 70-х роках. Відкрилися шляхи на Київ, Здолбунів, Рівне, Варшаву, Вільно, Дубно, Радзівілов, Броди, Львів. Було полегшено купівлю і продаж зерна і інших сільськогосподарських продуктів. Сільськогосподарські машини закупляли в Чехії.

У 1908 році в Гульчі було організовано пожежну частину, при якій діяв духовий оркестр. У 1920-1921 роках почав будуватися паровий млин Говорків. Родина Йозефа Говорків була великою - мали дев'ять дітей. Зв'язків з батьківщиною не втрачали. У Чехії залишився Іван Говорка, який працював лісником. Саме з Чехії Людва Говорка привіз паровий двигун для млина. Млин забезпе-

чував мукою всі навколишні села, а також її відправляли до Острога, а звіти в Англію з позначкою "Брати Говоркі". На території млина ще били олію. Крім цього в Гулечі працювала молочарня. Спочатку вона належала Полаку Красулі, а потім Йозефу Говорку. Молочні продукти постачались у фірму "Альфа-Лавал", а також на експорт через фірму "Малчевські" до Гдині в Польщу.

Будівництво клубу чеська громада  почала 21 березня 1925 року, і до осені побудовано низ і пожежну частину. В 1928 році було добудовано зал і сцену, а також підняли будівлю на один поверх. Ззаду за будівлею зроблено стадіон, а навкруги висаджено парк. Також було організовано загальну бібліотеку. Будівля клубу збереглася до наших часів.

17 вересня 1939 року о сьомій годині ранку в Гулечі з'явилася радянська танкова дивізія. В колонії було встановлено радянську владу. Частина сім'ї Говорків емігрувала до Хелму (Польща). Все їхнє майно було конфісковане. Будинок, в якому проживала сім'я Йозефа Говорки, зберігся, на даний час в ньому розташована лікарня.

У 1941 році в Гулечі була організована підпільна організація "Бланік", яка боролася з німецькими окупантами і їх союзниками мадярами.

Протягом 1942 року деякі чеські родини були замордовані бандами. Серед них п'ять членів родини Дітрихових, чотири члени родини Параферових, загинув староста села Поразік.

13 липня 1943 року був знищений фашистами Чеській Малин, після чого по всій Волині почали збирати гроші на танкову колону "Помста Малина". Гулич зібрала 66667 рублів. В 1946-1947 ро-ках більшість чехів виїхали в Чехію і Польщу, залишилися тільки ті, що утворили міжнародні сімейні зв'язки.

Після рееміграції із села на батьківщину в Чехію молодше покоління чехів зібрало цікавий матеріал про життя своїх родин і видало книжку (чеською мовою) "Гулеч Чеська на Волині", авторами якої є Іржі Бонек, Дануше Манава і Вацлав Старек.

Про чехів у гільчан збереглася хороша пам'ять. Ще живуть люди, які працювали в господарствах чехів, родичі тих, хто реемігрував, і самі чехи майже кожного року приїжджають на свою другу Батьківщину. Ще й досі деякі гільчанські сім'ї проживають в будинках, збудованих чехами, існує млин, побудований Говорками, клуб, збудований громадою, і саме розміщення села залишилося таким , яким його заклали чехи.

Цей екскурс в історію мого села доводить, що чеські поселенці заснували свою колонію, на теренах Російської імперії, враховуючи європейські традиції самоврядування. Вони дбали про розбудову села, його економічне піднесення.

Мені було цікаво, яким чином здійснюється самоврядування в Чехії в наші дні. Я з'ясувала, що

в Чехії існує 6200 муніципалітетів (обець). Муніципальна рада обирається населенням на чотири роки. Обирає членів муніципального комітету, що є виконавчим органом ради. До його складу входять  мер та його заступники. Мер (староста, пріматор) обирається радою на чотири роки. У радах зі складом менше 15 осіб, мер - єдиний виконавчий орган. Муніципальна рада опікується питаннями бюджету, місцевого розвитку, муніципальною поліцією, водопостачанням, сміттям, сільським господарством, початковою освітою, житлом, соціальною допомогою та іншим.

У організації самоврядування Чехії та України є багато спільного: виборність депутатів, терміни, на які обираються члени сільських рад, питання, якими вони опікуються.

У нас спільна історія і проблема самоврядування є однією з  найважливіших у сучасному житті українського села і чеських обець.

У серпні 2011 року на території нашого села відбулася міжнародна зустріч в рамках проекту "Партнерство сільських рад трьох країн: Чехії, Польщі і України". Координатор проекту, виходець із Гільчі Ігор Паньков (який проживає і працює в Польщі), провів "круглий стіл" на тему: "Місце самоврядування у сучасному світі". Під час цього засідання представники Польщі, Чехії та України обмінялися інформацією про структуру органів самоврядування в їх країнах та шляхи вирішення нагальних проблем сільських громад у них, торкнулися питання адміністративної реформи. Йшлося і про напрямки можливої подальшої співпраці між територіальними громадами трьох країн. Як може і повинна виглядати подальша співпраця? Заплановані наступні зустрічі представників місцевих органів самоврядування, присвячені головним чином обміну досвідом: весною 2012 року в Польщі, в 2013 році в Чехії. Було б добре, що б мешканці партнерських рад скористались  можливостями, які виникають зі співпраці місцевих органів самоврядування. Вже сьогодні реальним є інформування сторін про різні заплановані дії у кожній з рад (народні гуляння, спортивні, культурні події) і при можливості організація приїзду зацікавлених мешканців тих рад, які хотіли б взяти участь в тому чи іншому заході. Здолбунівщина вже має певний досвід міжнародної співпраці і готова та відкрита до нових контактів.

Передувала даній зустрічі подія, яка сталася у вересні 2010 року з ініціативи голови Урвенської сільської ради Л.М.Балабат - встановлення пам'ятного знаку на місці колишнього кладовища, де протягом ХІХ-ХХ ст. хоронили жителів сіл Гільча та Урвенна. Більшість із похованих - чехи і поляки, які численною громадою проживали в цих селах і активно їх розбудовували. Як зазначає Урвенський сільський голова Л.М.Балабат, пам'ять про те, що на теренах сіл жили люди різних національностей, є важливою для правильного та достовірного розумінні історії та культури не лише в локальному значенні, а й у загальноукраїнському вимірі. До створення знаку долучилися чехи і поляки. На урочистостях вони подякували місцевим жителям за збереження духовних основ. Консул республіки Польща Роман Ковальчук зазначив, що ця символічна подія, з одного боку, говорить про історію Польщі, України, Чехії, інших народів, а з іншого, - показує, що ми живемо в європейському просторі.

Я сподіваюся, що співпраця між представниками дружніх народів матиме своє продовження, в тому числі і в напрямку самоврядування.

Читати інші роботи



Відео

English version